- •§ 1. Предмет і метод господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини.
- •§ 3. Господарське законодавство, його система, ознаки та джерела. Господарський кодекс України та його роль в господарській діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 1. Суть ринкової системи господарювання, її основні риси й етапи розвитку
- •§ 2. Поняття ринку, його функції та механізм функціонування
- •§ 3. Інфраструктура ринку як система суб'єктів господарських відносин
- •§ 4. Державне регулювання економіки
- •§ 1. Підприємництво, його суть і принципи організації
- •§ 2. Суб'єкти господарювання. Обмеження і ліцензування підприємництва
- •§ 3. Умови здійснення підприємницької діяльності
- •§ 4. Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва
- •§ 1. Підприємство — як самостійний суб'єкт господарювання
- •§ 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
- •§ 3. Створення підприємства і порядок його реєстрації
- •§ 4. Ліквідація і реорганізація та припинення діяльності підприємства
- •§ 5. Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємств
- •§ 6. Правовий статус господарських об'єднань
- •§ 1. Загальна характеристика господарських товариств
- •§ 2. Поняття і статус акціонерного товариства
- •§ 3. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю
- •§4. Повне товариство
- •§ 5. Командитне товариство
- •§ 1. Поняття власності. Власність як економічна і правова категорії господарського права
- •§ 2. Форми, види, суб'єкти і об'єкти власності
- •§ 3. Захист прав власності суб'єктів господарської діяльності
- •§ 1. Необхідність ринкових перетворень і суть роздержавлення та приватизації
- •§ 2. Законодавство України про приватизацію
- •§ 3. Об'єкти і суб'єкти приватизації
- •§ 4. Порядок і способи приватизації майна державних підприємств
- •§ 5. Приватизація невеликих державних підприємств (мала приватизація)
- •§ 1. Фінанси, їх суть, структура і функції. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Поняття банків. Банківська система України
- •§ 3. Правовий статус Державного банку України
- •§ 4. Правове становище комерційних банків
- •§ 5. Кредит, його суть, форми і принципи організації
- •§ 2. Поняття, основні елементи податків, їхні види і функції
- •§ 3. Податкова система України
- •§ 4. Прямі податки
- •§ 5. Непрямі податки
- •§ 6. Основні напрямки реформування податкової системи України
- •§ 1. Поняття і значення фінансового контролю
- •§ 2. Види і методи фінансового контролю
- •§ 3. Органи й організація фінансового контролю в Україні
- •§ 1. Біржа, її суть, функції і права
- •§ 2. Організація товарної біржі, її створення і порядок реєстрації
- •§ 3. Біржовий товар
- •§ 4. Біржові угоди і біржові операції на товарній біржі
- •§ 5. Проблеми становлення й удосконалення функціонування товарних бірж в Україні
- •§ 1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація
- •§ 2. Фондова біржа, її суть, ознаки й операції
- •§ 3. Цінні папери, їх поняття, види і класифікація
- •§1. Поняття і суб'єкти банкрутства
- •§ 2. Провадження в справах про банкрутство
- •§ 3. Проблема інтеграції України в світове господарство та державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 4. Черговість задоволення претензій кредиторів
- •§ 1. Антимонопольне законодавство і його значення
- •§ 2. Основні поняття, суб'єкти й об'єкти
- •§ 3. Правове регулювання діяльності природних монополій
- •§ 4. Антимонопольний комітет України, його структура, функції і повноваження
- •§ 5. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
- •§ 1. Суть, принципи і суб'єкти
- •§ 2. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Державне регулювання
- •§ 4. Правове становище спільних підприємств і регулювання іноземного інвестування
- •§ 5. Правове регулювання вільних економічних зон
- •§ 6. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 7. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •§ 1. Поняття та зміст господарського договору
- •§2. Форма договору
- •§ 3. Умови укладення, зміни і розірвання договору
- •§ 4. Види договорів
- •§ 5. Договірні зобов'язання та їх окремі види
- •§ 6. Відповідальність за порушення господарських зобов'язань
§ 1. Необхідність ринкових перетворень і суть роздержавлення та приватизації
Приватизація — один із основних напрямків перетворення української економіки на ринкових засадах, її успіх або невдача багато в чому визначає хід економічної реформи.
Процес приватизації офіційно почався в Україні 1 грудня 1992 р. і на сьогодні уже створені відповідні організаційні і правові його засади. Необхідність роздержавлення і приватизації в Україні майже ні в кого не викликає сумніву, що обумовлюється, по-перше, кризовим станом економіки і суспільства в цілому; по-друге, неминучістю переходу до ринку; по-третє, вродженою економічною активністю приватного власника; по-четверте, визнанням того, що приватна власність — це основа свободи громадянина. Це процес, що викличе, врешті-решт, кардинальні зміни соціальної структури та соціально-економічного ладу в Україні.
Процес приватизації охоплює приватизацію майна державних підприємств, державного житлового фонду, землі тощо.
Нинішні процеси зміни суспільно-економічних відносин потребують відповідного закріплення в правових нормах, зокрема, це стосується і процесів приватизації. Чітке правове регулювання економічних процесів допоможе перебороти важке економічне становище країни і забезпечити перехід до ринкових відносин, насамперед, через приватизаційні процеси.
В умовах ринку основним напрямком перетворень відносин власності є відновлення економічної системи через роздержавлення. Процеси роздержавлення не можна зводити до формування лише приватної власності.
>>>140>>>
Роздержавлення — це процес перетворення державної власності в інші недержавні форми — приватні, змішані, акціонерні і колективні, тобто вилучення в держави певних засобів і передача їх у приватну власність. Але це не виключає, що держава може мати свою власність, проводити економічну, соціальну і технічну політику, займаючись, насамперед, підприємницькою діяльністю в змішаних, акціонерних товариствах, фірмах і володіти контрольним пакетом акцій. Основним напрямком приватизації є перетворення відносин власності і передача цілого ряду державних підприємств у власність юридичних та фізичних осіб.
Під роздержавленням маємо на увазі загальний процес переходу від тоталітарної державної економіки до економіки змішаної, багатоукладної. Цей процес пов'язаний з денаціоналізацією, приватизацією, демонополізацією, демократизацією економіки, а також зі складовими частинами цього процесу: орендою, комерціалізацією, корпоратизацією і персоніфікацією власності.
Демонополізація — комплекс заходів, що здійснюються державою з метою зниження рівня монополізації ринків. Метою демонополізації є посилення конкуренції.
Комерціалізація — перетворення структурних підрозділів державних підприємств або об'єднань у самостійні підприємства з правами юридичної особи, розрахунковим рахунком, з державною реєстрацією як самостійних суб'єктів підприємницької діяльності.
Корпоратизація (акціонування) — процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більше ніж 75% статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань у відкриті акціонерні товариства.
Денаціоналізація передбачає перетворення державної власності не тільки в приватну, але й в інші її форми (наприклад, у колективну).
Поняття приватизації вживається в економічному і правовому значенні.
>>>141>>>
В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва й іншого майна в недержавні та передачу їх у приватну або колективну власність. Отже, в економічному значенні суть приватизації полягає в зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної або колективної власності на засоби виробництва.
Визначення приватизації в правовому (юридичному) значенні цього поняття дає Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств». Згідно з цим законом приватизація майна державних підприємств України — це відчуження майна, що перебуває в загальнодержавній, республіканській (Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб (ст. 1).
З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є платне, частково платне або безоплатне відчуження державного майна. Закон регулює цей вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична категорія угод, вони мають специфічну назву: «угоди приватизації» (ст. 27 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств»). Платні і частково платні угоди згідно з законодавством про приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Тому зміст, порядок укладання і виконання цих договорів регулюються законодавчими актами про приватизацію, а також Цивільним кодексом України.
Основні цілі приватизації в Україні:
• структурна перебудова економіки — формування ринкових відносин;
• розвиток конкуренції й обмеження монополізму;
• одержання підприємством ефективного власника;
• залучення додаткових інвестицій з метою підвищення ефективності виробництва і відновлення основних фондів підприємств.
При розгортанні приватизації в Україні пріоритети мінялися: у 1992—1994 pp. переважала перша з
>>>142>>>
названих цілей, у 1995—1997 pp. йшло роздержавлення системи управління економікою і формування соціального прошарку приватних власників, 1998 р. відзначений розквітом некомерційних конкурсів, отже, і практичною реалізацією мети залучення інвестицій. У 1999 р., при переході до етапу грошової приватизації, напрямок коштів, що надійшли від приватизації в бюджет, твердо закріпився серед основних цілей і параметрів, за якими оцінюють успішність проведення приватизації.
Як відомо, у 2000—2002 pp. у зв'язку з необхідністю повернення Україною раніше взятих великих закордонних кредитів і сплати відсотків за ними, головним завданням приватизації було поповнення бюджету.
Одна з цілей приватизації полягає в тому, щоб за рахунок продажу державних підприємств отримати кошти, якими можна було б хоч частково покрити дефіцит у бюджеті. Але головним напрямком є інвестиційні процеси, які повинні стати головним змістом приватизації і які можуть привести до структурних змін в економіці. Соціальні аспекти є при цьому лише стимулами, спрямованими на поліпшення життєвого рівня народу.
При розробці концепції приватизації необхідно враховувати цілий ряд загальних вимог, висунутих самим приватизаційним процесом. Насамперед, це упорядкування юридичних прав власності і фактичного права розпоряджатися нею. У цьому зв'язку, як відомо, в Україні було розроблено і введено в дію більшість необхідних законодавчих актів до моменту проведення приватизації. Вони мали істотні недоліки, тому що не було визначено і закріплено в законі одне з головних прав власності — власності на землю. Оскільки об'єкти державної власності побудовані на землі, а держава їх приватизує, то без неї неможливий загальний процес приватизації.
Одночасно порядок проведення приватизації окремих об'єктів за законом не завжди був ідентичним порядкові, встановленому указами або декретами. Наприклад, укази Президента України «Про заходи
>>>143>>>
щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» (від 26 листопада 1994 р.) і «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» (від ЗО грудня 1994 р.) впроваджували спеціальні режими для об'єктів великої і малої приватизації. Закони також регулювали цей процес, але інакше. На практиці розбіжність призвела до того, що під час розгляду спорів у господарському суді виникало питання про «юридичну чинність» указів і правомірність їхнього застосування органами приватизації.
Другою вимогою, висунутою приватизаційним процесом, є використання стимулів, що дають можливість працювати за критеріями ринкового господарства. Такими критеріями може стати пільгове оподатковування протягом трьох — п'яти років для більшості підприємств, що виробляють промислову продукцію або продукти харчування до моменту їхньої приватизації, що призведе до стабілізації економічного становища цих підприємств, дасть можливість колективові нагромадити грошові кошти і приватизувати підприємство або залишити його державним.
Третьою вимогою приватизаційного процесу повинно бути зведення до мінімуму передумов зловживань у процесі приватизації і пошук оптимального рішення капіталоємності внутрішнього ринку. Ці вимоги, як показав десятилітній досвід приватизації, не витримується, а корупція і мафія в процесі приватизації тільки процвітають.
Четвертою вимогою приватизації повинне бути створення умов, що забезпечують зацікавленість населення в приватизації і підтримці цієї зацікавленості у процесі її проведення.
На жаль, такої зацікавленості в основної маси населення немає, що пояснюється відсутністю чіткого визначення можливостей застосування приватизаційних майнових сертифікатів у процесі приватизації. Сертифікати розглядаються тільки як можливість придбати акції підприємств — а це вже елемент примусової приватизації і, як показала практи-
>>>144>>>
ка, вкладені сертифікати більшості населення дивідендів не принесли, тому виникає необхідність створення соціального захисту населення в процесі приватизації. Елементами такого захисту можуть стати: продаж акцій підприємств їх трудовим колективам у повному обсязі, забезпечення державою гарантованих дивідендів на приватизаційні сертифікати найменш забезпеченим категоріям населення, можливість вкладати майнові сертифікати в акції найбільш розвинутих підприємств, неможливість пере-профілювання об'єктів соціально-побутового призначення протягом визначеного періоду приватизації. Основними принципами приватизації є:
• законність;
• рівноправність громадян та їхня соціальна захищеність;
• пріоритетне право громадян України і колективу підприємства на придбання державного майна;
• безкоштовна передача частини державного майна кожному громадянинові України на основі приватизаційних сертифікатів;
• переважне право трудових колективів у виборі форм власності і придбанні своїх підприємств;
• своєчасна і правдива інформація громадянам про хід приватизації;
• створення сприятливих умов для залучення інвестицій.
Передбачається, що в легкій, харчовій промисловості, сільському господарстві, торгівлі, обслуговуванні питома вага недержавного сектора за кількістю підприємств буде складати 70—80%. У США державний сектор складає 10%, у Німеччині — 20%, у Франції — 40%.