§ 5. Кредит, його суть, форми і принципи організації

Термін «кредит» походить від латинського слова «creditum» — «позичка».

Необхідність кредиту обумовлена тим, що в одних виробників є вільні кошти, а іншим вони потрібні

>>>182>>>

для закупівлі товарів. Тому спочатку лихварі, купці, а згодом комерційні банки, брокерські контори, страхові та інвестиційні компанії починають накопичувати позичковий капітал і надавати його промисловцям, фермерам, комерційним структурам, установам, організаціям. Фізичних і юридичних осіб, що надають позичку, називають кредиторами, а тих, хто її бере, — позичальниками.

Кредит — капітал, що позичається, тобто надається кредитором у тимчасове користування позичальникові на умовах платності, зворотності і цільового використання.

Кредит — це довіра або рух позичкового капіталу в грошовій формі, наданий у позичку його власником за умови повернення у визначений термін зі сплатою відсотка.

Основними джерелами позичкового капіталу є вільні кошти, призначені для відновлення основного капіталу, грошові кошти, що накопичуються для купівлі сировини, матеріалів, палива, тимчасово вільний капітал у проміжках між надходженням коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати, заощадження приватних осіб і населення.

У сучасних умовах основними кредиторами є банки, що надають позички у вигляді кредитів тим особам, що мають потребу в коштах, стягуючи з них певний позичковий відсоток. Джерелом банківського прибутку або позичкового відсотка є прибуток, отриманий у сфері матеріального виробництва.

Питання банківського кредитування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням Національного банку України «Про кредитування», прийнятим 28 вересня 1995 р. тощо.

Основними принципами кредитування є: платність, терміновість, забезпеченість, рівноправність і цільовий характер.

Принцип платності означає, що за користування кредитом встановлюється оплата у вигляді позичкового відсотка, розміри якого залежать від рівня інфляції, розміру позички, попиту на позичку, суть

>>>183>>>

кредиту, витрат на оформлення позички, взаєл між банком і позичальником та ін.

Принцип терміновості полягає в тому, що пози' видається банком на певний строк, передбачени договорі, і вона повинна бути повернена у визна ний час згідно з договором.

Забезпеченість позички передбачає матеріальї майнове забезпечення отриманого кредиту. У вил ку непогашення заборгованості із кредиту май цінні папери, нерухомість, дорогоцінні метали, к лірні вироби та інше можуть бути джерелом заст або гарантією кредиторові на обов'язкове поверь ня його засобів.

Рівноправність у кредитуванні передбачає одне ві права й обов'язки кредитора і позичальника укладанні договору.

Цільова спрямованість передбачає вкладення риманих кредитних фінансових засобів на визна¹ цілі або дії, спрямовані на одержання прибутку і вернення позички. Насамперед, банк повинен зш що позичальник вкладе гроші в справу, дістане г буток і поверне кредит із відсотком.

В умовах трансформації ринкової економіки і дитно-грошові відносини набувають особливої аі альності, тому що від правильного функціонува банківської і кредитної системи залежить поді ший розвиток економіки. Майбутнє економіки раїни і її розквіт залежить від величини процен¹ ставки банківського і комерційного кредитів, у коналення системи оподатковування і скороче податкового пресу, що повинно призвести до пож лення дрібного і великого підприємництва і бізн

Розвиток і удосконалення кредитних віднс призвели до виникнення різних форм і видів кр ту.

Державний кредит — це сфера грошових ві, син, що виникають між державою як позичал ком і фізичними і юридичними особами як кред рами в зв'язку зі створенням, розподілом і вик станням централізованого фонду коштів.

В основі державного кредиту лежать урегульо

>>>184>>>

правовими нормами відносини із залучення вільних коштів населення на основі їхньої зворотності, добровільності, а також залучення вільних коштів підприємств, організацій на добровільних засадах. Державний кредит надається в таких формах:

1) державні позики;

2) грошові зобов'язання держави;

3) внески населення в Ощадбанки України;

4) залучення вільних коштів організацій, підприємств, кооперативів, громадських організацій, підприємницьких і комерційних структур.

Банківський кредит надається банками у формі грошових позичок підприємцям і населенню. Кредитором тут є банк. Позички можуть бути гарантовані, тобто забезпечені заставою, і негарантовані. Заставою можуть бути нерухомість, цінні папери, золоті вироби, коштовності й ін. Незабезпечена позичка — це позичка без застави. Також позичка може бути видана під гарантовану заставу, коли треті особи — банки, страхові компанії дають поручительства за кредит.

Комерційний кредит — це кредит, наданий суб'єктами господарської діяльності один одному, у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям комерційного кредиту є вексель (різновид цінних паперів). Вексель — це особливий вид письмового боргового зобов'язання, що дає його власникові право сплати позначеної в ньому суми після закінчення визначеного терміну. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути виконувані роботи, послуги, товари, на які дається кредитором позичальникові відстрочка платежу.

Споживчий кредит надає громадянам і населенню позички на придбання товарів тривалого користування з відстрочкою платежу. Позички ці погашаються вроздріб, на виплат. Термін кредиту встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років із дня його надання. Фізичні особи погашають кредит шляхом перерахування засобів з особистого внеску,

>>>185>>>

депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Національний банк може надавати комерційним банкам ломбардний кредит під забезпечення державних цінних паперів, випущених Міністерством фінансів України. Список цінних паперів затверджується Правлінням НБУ і доводиться до комерційних банків на термін, що не перевищує тридцяти днів. Він надається за ломбардною процентною ставкою, яка встановлюється Правлінням НБУ залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.

Лізинговий кредит передбачає здачу в довгострокову оренду майна (машин, устаткування, транспорту, обчислювальної техніки, будинків, споруд та інше) і супроводжується висновком лізингового договору. Лізинг — це майновий кредит, де лізингода-вець є кредитором, власником, що здає майно в оренду, а лізинговий орендар — користувачем, що взяв у оренду згідно з договором майно на певний строк. До суб'єктів лізингу також належать підприємства, організації, комерційні структури, фірми, що здійснюють виробництво і реалізацію товарів.

Міжнародний кредит надається різним державам, міжнародним кредитно-фінансовим інститутам, фірмам у грошовій і товарній формі.

Іпотечний кредит надається під заставу нерухомого майна. Кредиторами є іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки, позичальниками — юридичні і фізичні особи, що мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів.

Кредитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види за-

>>>186>>>

безпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Банки також можуть здійснювати кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

У разі недостатності коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кошти статутного та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону.

Питання для засвоєння матеріалу:

1. Розкрийте поняття, призначення і види кредиту.

2. Які договірні відносини виникають внаслідок кредитних відносин?

3. Перерахуйте головні функції та повноваження Національного банку України.

4. Який порядок реєстрації та організації роботи комерційного банку?

5. Наведіть приклади спеціалізованих та універсальних комерційних банків України.

6. Наведіть приклади республіканських та регіональних комерційних банків України.

7. Які функції покладено на Ощадний банк України?

8. Дайте поняття банківського, міжнародного, споживчого кредиту.

9. Які форми розрахунків існують у господарському обігу?

10. Що таке акредитивні та інкасові форми розрахунків? У чому полягає відмінність між ними?

11. Який порядок відкриття рахунків у банках? Які види рахунків ви знаєте?

12. Розкрийте сутність кореспондентських відносин між банками.

>>>187>>>

Література:

1. Бюджетний кодекс України.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року.

3. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року.

4. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. — К., 1996.

5. Ефимова Л. Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие. — М., 1994.

6. Качан О. О. Банківське право: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

7. Основи банківської справи / За ред. Мороза А. Н. — К.: Ліра, 1994.

8. Попович В. М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. — К.: Правові джерела, 1995.

9. Попович В.М. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. — К.: Правові джерела, 1996.

10. Фінансове право: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995.

11. Фінансове право: Курс лекцій / В. А. Предборський, Жук Л. А., Зюнькін А. Г. та ін. — К: Правові джерела, 1998.

12. Финансовое право. Учебник / Под ред. Н. И. Хими-чева. — М.: Издательство БЕК, 1996.

>>>188>>>

§

Розділ IX

ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ЇЇ РОЛЬ В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Місце і роль податків у державному регулюванні економіки

Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце належить податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.

З отриманням незалежності Україна почала формувати свою власну податкову політику, і нині економіка нашої держави знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин.

Україна, як і інші цивілізовані держави, згідно з її Конституцією, є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального захисту певних груп населення. Для вирішення і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного і місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання — державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.

>>>189>>>

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко зростає роль податків як регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку пріоритетних галузей народного господарства, через податки держава може проводити енергійну політику щодо розвитку наукоміст-ких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб їй потрібна певна сума коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. На основі цього мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій, які стосуються управління, оборони, суду, охорони порядку тощо — чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона повинна збирати податків.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учасники виробництва, і складає сутність податку. А економічний зміст податків виражається взаєминами господарюючих суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави, з іншого боку, із приводу формування державних фінансів.