§ 3. Податкова система України

В Україні, як і в будь-якій іншій державі, господарюючі суб'єкти повинні віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Ця частина доходів передається державі у вигляді податків. У контексті дії свого суверенітету держава в нормативному порядку встановлює і вимагає виконання податкових зобов'язань. Податки, що діють на території тієї або іншої держави, складають його податкову систему.

Правову основу податкової системи України складають з урахуванням змін і доповнень, Закон України «Про систему оподатковування» від 25 червня 1991 p., Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків і інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 p., Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 p., Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 p., Закон України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 p., Закон України «Про плату за землю» від 28 грудня 1994 p., Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р., Указ Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня

>>>197>>>

1998 р., Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 p., Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» від 26 грудня 1992 p., Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. та ін.

Закон України «Про систему оподатковування» визначає основні принципи побудови системи оподатковування в Україні, податки і збори в бюджет і позабюджетні цільові фонди, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків. У цьому Законі визначені правила встановлення і скасування податків і зборів, принципи оподатковування в Україні, суб'єкти й об'єкти оподатковування.

Встановлення і скасування податків і зборів у бюджети й у державні цільові фонди, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно з цим Законом, іншими законами України про оподатковування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть установлювати додаткові пільги щодо оподатковування в межах сум, що надходять у їхні бюджети.

Ставки, механізм стягування податків і зборів, за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподатковування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподатковування.

Зміни і доповнення в цей Закон, інші закони України про оподатковування щодо надання пільг, зміни податків, зборів, механізму їхньої сплати вносяться в закони України про оподатковування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Принципами побудови системи оподатковування є:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного обновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високо-технологічної продукції;

>>>198>>>

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності шляхом введення пільг щодо оподаткування прибутку;

• обов'язковість — впровадження норм відносно сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподатковування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпеченого населення;

• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• рівномірність сплати — встановлення термінів сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження засобів у бюджет для фінансування витрат;

• компетентність — встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам може здійснюватися тільки уповноваженими органами;

• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподатковування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, термінів і порядку сплати податку, основ для надання податкових пільг;

• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків.

Види податків і зборів закріплені ст. 13 Закону

>>>199>>>

України «Про систему оподатковування». В Україні стягуються:

• загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних відносяться такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір у Фонд для проведення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове соціальне страхування;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18) збір у Державний інноваційний фонд;

19) плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності;

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва;

22) гербовий збір;

23) єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України;

>>>200>>>

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.

До місцевих податків відносяться:

1) податок на рекламу;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів відносяться:

1) готельний збір;

2) збір за паркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш у бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно— і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

14) збір із власників собак;

15) екскурсійно-туристичний збір.

До суб'єктів малого підприємництва в Україні може застосовуватися спрощена система оподатковування згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 р. «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва». Ця система оподатковування може застосовуватися для таких суб'єктів малого підприємництва:

• фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше 10 осіб і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

>>>201>>>

• юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких за рік середньоспи-сочна чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації і не може складати менше 20 гривень і понад 200 гривень на місяць. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої робочої сили або при участі в підприємницькій діяльності членів його родини, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам.

Юридичні і фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Після одержання податкових надходжень відділення Державного казначейства України перелічують суми єдиного податку в такий спосіб:

для фізичних осіб:

• у місцевий бюджет — 43%;

• у Пенсійний фонд України — 42%;

• на обов'язкове соціальне страхування — 15%;

для юридичних осіб:

• у державний бюджет України — 20%;

• у місцевий бюджет — 23%;

• у Пенсійний фонд України — 42%;

• на обов'язкове соціальне страхування — 15%.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, що перейшли на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, самостійно вибирають одну з таких ставок єдиного податку:

>>>202>>>

• 6% суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без обліку акцизного збору у випадку сплати ПДВ згідно з Законом України «Про ПДВ»;

• 10% суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору у випадку включення ПДВ до складу єдиного податку.

Суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на єдиний податок, не сплачують такі види податків і зборів (обов'язкових платежів):

• ПДВ, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподатковування доходів за єдиним податком за ставкою 6%;

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва);

• плату за землю;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів;

• збір у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;

• збір у Державний інноваційний фонд;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

• відрахування і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

• комунальний податок;

• податок на промисел;

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

• внески у Фонд України соціального захисту інвалідів;

• внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

• плата за патенти згідно з Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Порядок ведення спрощеного обліку і звітності суб'єктами малого підприємництва затверджується Міністерством фінансів України.

>>>203>>>