5.2.1. Тепловиділення від людей

Основні складові тепловиділень людського тіла: конвекція, випромінення, випаровування. Перші дві складові називають ще явними, а останню – прихованими тепловиділеннями.

Конвективні тепловиділення складають біля 32...35% всіх тепловиділень. Якщо температура навколишнього повітря вища за температуру поверхні тіла, організм людини може сприймати теплоту цього повітря.

Кількість теплоти, що виділяється випроміненням, складає 42...44% від тепловиділень тіла людини. Подібно до конвективної тепловіддачі тепловіддача випроміненням може бути як додатньою (температура тіла перевищує температуру навколишніх поверхонь), так і від’ємною.

Тепловіддачу випаровуванням можна розділити на дві складові – невидиме випаровування і потовиділення. Організм випаровує майже 1000 мл вологи за добу в умовах основного обміну речовин. Оскільки на випаровування 1 г вологи витрачається 2400 Дж теплоти, то тепловиділення від людини випаровуванням складають 21,8...25,0·10⁵ Дж за добу. Потовиділення починається за температури навколишнього середовища вище 34⁰С; при цьому тепловіддача з причини випаровування і потовиділення єдиний спосіб тепловіддачі організму.

Повні тепловиділення людини залежать від інтенсивності праці і в меншій мірі від температури приміщення t_п і теплозахисних властивостей одягу.

Явні тепловиділення людини залежать від тяжкості праці, температури приміщення t_п і рухливості повітря в робочій зоні (місці праці), а також від теплозахисних властивостей одягу.

Явні тепловиділення одягненого дорослого мужчини можна визначити за формулою [1]:

, Вт (5.10)

де β_і – коефіцієнт інтенсивності праці: для легкої праці β_і = 1; для праці середньої тяжкості β_і = 1,07; для тяжкої праці β_і = 1,15; β_од – коефіцієнт, який враховує теплозахисні властивості одягу: для легкого одягу β_од = 1; для звичайного одягу β_од = 0,65; для утепленого одягу β_од = 0,4; υ_в – рухливість повітря в робочій зоні приміщення (в місці праці), м/с; t_п – температура приміщення, ⁰С.

Кількості теплоти і вологи, які виділяються особами, подані в додатку 5 або в додатку 32 [3].

Сумарні явні тепловиділення в приміщення від дорослих мужчин, Вт, визначають за формулою:

, (5.11)

а повні -

, (5.12)

де і – відповідно виділення явної і повної теплоти однією дорослою особою чоловічої статі, Вт/особу (додаток 6); - число осіб в приміщенні.

Необхідно враховувати, що жінки виділяють на 15% теплоти і вологи менше ніж чоловіки; діти в середньому на 25% менше [11].

5.2.2. Теплонадходження від електричного освітлення

Якщо лампи електричного освітлення розміщені безпосередньо в приміщенні, то кількість теплоти, що виділяється від них в приміщеня, може бути наближено обрахована за формулою [ 1 ]

, Вт (5.13)

де – напруга освітленості робочих поверхонь, Лк [СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение. – М.: Госстрой СССР, 1980. – 48с.]; – питомі виділення теплоти, Вт/(м²Лк) (табл.5.1); – частка теплової енергії, що виділяється в приміщення.

В тих випадках, коли оправи і лампи розміщені поза приміщенням (за заскленою поверхнею, на горищі або в підшивній стелі, в потоці витікального повітря), в приміщення попадає тільки випромінена теплота, частка якої для люмінісцентних світильників біля 0,55 спожитої електроенергії, а для жарівок – приблизно 0,85 [1].

Потрібна освітленість Е регламентується відповідним ДБН (БНіП). Наприклад, найменша освітленість при використанні люмінісцентних світильників приймається: для аудиторій 300 Лк; для конструкторських бюро – 500 Лк; для залів – 200 Лк; фойє – 150 Лк; спальних кімнат – 75 Лк. При використанні жарівок ці цифри повинні бути зменшені приблизно вдвоє.

Згідно [CНиП II-4-79] Лк для кувальних, термічних, пресових, холодноштампувальних, малярних, складальних цехів і цехів металопокриттів; – для механічних, складально-зварювальних, деревообробних і модельних цехів; – відділень ливарних цехів (формувального, обрубного, очищувального); – для топильно-заливальних і вибивальних відділень; – для приміщень механічного обслуговування і ремонту; – для мийки автомобілів; Лк – для приміщень зберігання автомобілів.

Таблиця 5.1