Висновки
1. Повітророзподільники джерельного типу добре зарекомендували себе у високих приміщеннях: виробничих приміщеннях, спортивних і інших залах (як свідчить досвід Скандинавських країн).
2. Відомостей щодо їх застосування в низьких службових приміщеннях мало. В ФРН вони рекомендуються для застосування в приміщеннях з потрібною холодильною потужністю до 30 Вт/(м2 підлоги); за більшої холодильної потужності можуть комбінуватись зі стельовими повітророзподільниками.
3. З уваги на комфортність зони обслуговування (ЗО) їх доцільно застосовувати в готелях, лікарнях, театрах, ресторанах, школах та інших навчальних закладах.
Переваги: незначні завихрення в зоні перебування людей; малі швидкості в ЗО (відсутність протягів); мале забруднення ЗО шкідливостями в результаті домінування ефекту їх випирання у верхню зону приміщень; зменшена витрата теплоенергетичних ресурсів при охолодженні ЗО.
Недоліки: нагрівання ЗО (РЗ) можливе тільки часткове (інакше потік притікального повітря підіймається у верхню зону); термічне розшарування повітря створює в нижній зоні “озеро холодного повітря”. Внаслідок чого можливе відчуття холоду в ногах (в службових приміщеннях температура при підлозі повинна перевищувати 21 оС); найбільший допускний градієнт температур над підлогою до 3 оС/м обмежує холодильну потужність до 25 ... 35 Вт/м2 в службових приміщеннях (в іншому випадку потрібна більша ніж 10 м3/(год·м2) кількість притікального повітря); значний за витратою повітряний потік з малою холодильною здатністю, особливо у випадку ежекційних повітророзподільників.
8.1.7. Комбіновані світильники-повітророзподільники [8]
Часто архітектори, з метою надання естетичного вигляду приміщенню, рекомендують світильники-повітророзподільники. Такі світильники складаються переважно з двох або декількох бляшаних елементів, одна частина яких є освітлювальною оправою і одночасно всмокувачем внутрішнього повітря, а друга частина є складовими елементами повітророзподільника (рис. 8.17). В цьому випадку притікальне повітря розподіляється зі щілинних отворів вертикально вниз в напрямку ЗО, а внутрішнє повітря витікає з приміщення через освітлювальну оправу.
Залежно від конструкції світильника з витікальним повітрям можна вилучати до 80 % тепловиділень ламп. На процес відведення тепловиділень ламп значний вплив має спосіб повітророзподілення (притікальні струмені повинні бути якомога віддаленими від ламп і не “прилипати” до стелі).
Повітропроводи систем притікальної вентиляції повинні бути теплоізольовані, а витікальної вентиляції – ні. З метою економії коштів в підшивній стелі часто передбачають один всмоктувальний трубопровід з подовжніми прорізами (без приєднання всмоктувальних трубопроводів до окремих світильників). В цьому випадку витікальне через світильник повітря спершу попадає в міжстельовий простір, а потім у трубопровід системи витікальної вентиляції.
Рис.8.17. Комбінований світильник-повітророзподільник
8.1.8. Повітророзподілення за допомогою пластинкових вентиляційних граток
Повітророзподільні пластинкові гратки формують переважно горизонтально спрямовані струмені. Якщо повітряний струмінь має ту ж температуру, що і внутрішнє повітря, то спрямування струменя, щодо напрямку дії гравітаційних сил, не відіграє жодної ролі (струмені ізотермічні).
Перфоровані або штамповані пластинкові гратки, що не забезпечують зміни напрямку руху повітряних струменів, застосовують в системах природної і механічної витікальної вентиляції, а також у вентиляційних отворах для перетікання повітря в суміжні приміщення. Швидкість у фасадному перерізі цих граток приймають 1,5...3 м/с.
Порівняно недорогі гратки з нерухомими платинами застосовують для цих же цілей, а також в системах притікальної вентиляції, коли потрібна невелика далекобійність струменів.
Найчастіше застосовують гратки з поворотними пластинами, тобто з регульованим спрямуванням притікальних струменів по горизонталі або вертикалі. Вони мають відповідно один або два ряди регулювальних пластин (переважно обтічної форми). В однорядних гратках пластини закріпляються в рамі і можуть бути горизонтальними чи вертикальними, і тому вони забезпечують регулювання напрямку притікальних струменів в одній площині. Дворядні гратки мають пластини в двох площинах і тому дають можливість повного регулювання напрямку руху струменів. Швидкість повітряного потоку в фасадному перерізі граток обох типів приймають 2,5...7,6 м/с. Дворядні пластинкові гратки застосовують тільки для притікання, однорядні – для притікання і витікання.
Штамповані пластинкові гратки інколи оснащують заслінками для грубого кількісного регулювання витрати повітряного потоку. В пластинкових гратках інших типів буває клапанна секція, що зазвичай розміщується позаду регулювальних клапанів. Ця секція містить пластини зустрічного обертання, що фіксуються за допомогою ключа. Гратки встановлюють в отворах повітропроводів, в стінах, стелях і підлогах приміщень (в останньому випадку гратки посиленої конструкції). Є також гратки “невидимі” (потайні), “непросвічувані” і “незабруднювані”.
Таблиця 8.2