8.3. Рекомендації щодо вибору повітророзподільника

Вибір повітророзподільників і повітровсмоктувальних пристроїв (витікачів повітря) є однією з найскладніших задач вентиляції, розв’язання якої вимагає значного досвіду. Не завжди можна здогадатись про найкращу схему перетікання повітряних потоків через приміщення. З цієї причини часто треба послуговуватись модельними експериментами, перш за все у приміщеннях зі значною термічною напругою або складної геометричної конфігурації.

Крім цього, найкраще розв’язання, з погляду вентиляції, не завжди можна реалізувати, виходячи із заперечень чи побажань архітектора, або поважних виконавчих труднощів.

Не дивлячись на це є ряд рекомендацій, яких потрібно дотримуватись:

а) повітряні струмені можуть рухатись знизу-доверху, зверху вниз, або зверху-уверх;

б) нижні стінові повітророзподільники часто спричиняють виникнення протягів в ЗО. За неможливості їх уникнення належить, якщо поблизу є місця праці, передбачати повітророзподілення з малою початковою швидкістю (до 0,5 м/с);

в) верхні настінні або стельові повітророзподільники (щілинні чи вихрові) належить докладно підібрати за витратою повітря, далекобійністю, шириною струменя, його опадання чи підіймання. Необхідно враховувати, щоби будівельні конструкції (балки, колони тощо) не перешкоджали розвитку повітряних струменів;

г) сітки з перфорованої бляхи (як повітророзподільники) використовують рідко. Найчастіше їх застосовують в отворах для витікання внутрішнього повітря;

д) якщо розподілення притікального повітря передбачається на рівні підвіконника вертикально догори, то ефективна циркуляція повітряних потоків в приміщенні може бути тільки за рівних поверхонь вікна і стелі (без виступальних елементів). При цьому далекодійність струменя сягає в глибину приміщення тільки до 6 м;

є) всі повітророзподільники вентиляційних систем низького тиску повинні бути з регулюваною витратою повітря;

ж) конструкційні особливості повітросмоків є менш важливими, ніж повітророзподільників, але їх не можна не враховувати. В приміщеннях де спалюється тютюн, відсмоктування (витікання) внутрішнього повітря завжди з верхньої зони;

з) в приміщеннях, у яких виділяються неприємні запахи, значна кількість теплоти або вологи (кухні, туалети тощо) необхідно передбачати повітровитікальні отвори якомога ближче до джерел забрудників внутрішнього повітря.

У випадку застосування підлогових повітророзподільників потрібно пам’ятати, що в них може попадати пил.

Пюпітрові (умонтовані в столи) повітророзподільники уможливлюють індивідуальне регулювання, але їх застосування вимагає подвійної підлоги.

На рис. 8.18. показані декілька варіантів схем перетікання повітря через приміщення і циркуляції повітряних потоків в них при задіянні різних повітророзподільників і різних місцях їх розміщення.

Прийняття тої чи іншої схеми перетікання повітря через приміщення залежить від наступних критеріїв: при значних потребах холоду або у високих приміщеннях (наприклад, в залах театрів) схема перетікання повітря рекомендується знизу-догори (за термічного розшарування). Якщо реалізувати таку схему неможливо (з погляду будівництва), то бажано застосувати стельові (або інші) повітророзподільники з високою ежекційною здатністю і виконати дослідження циркуляції повітряних потоків в приміщенні.

При розподіленні теплого повітря в зону обслуговування (ЗО), бажано уникати температурного розшарування і використовувати підвіконні повітророзподільники.

Потрібно звертати увагу на те, щоби готоване притікальне повітря перетікало через ЗО приміщення, а не рухалось безпосередньо до всмоктувального отвору (отворів) системи витікальної вентиляції.

Рис. 8.18. Варіанти схем перетікання повітряних потоків через приміщення

і циркуляція повітряних потоків в них

Якщо при виборі повітророзподільників визначальним є охолодження ЗО, спосіб розподілення притікального повітря можна вибрати в залежності від висоти приміщення за графічними залежностями (рис. 8.19).

Рис. 8.19. Особливості вибору повітророзподільників залежно від одиничної потреби холоду

і від висоти приміщення [10, 11]

Нижня крива (рис. 8.19) є наближеною границею для зустрічних циркуляційних потоків і джерельного повітророзподілення.

В проміжку між двома кривими рекомендовані ежекційні повітророзподільники, так звані душувальні або вихрові повітророзподільники.

При підлогових повітророзподільниках потрібно звертати увагу на те, щоби над повітророзподільниками не відбувались самовільні рухи повітряних потоків, а при джерельних повітророзподільниках повинна забезпечуватись певна відстань до місць праці.

Замість потреби в холоді, як критерію вибору повітророзподільників, можна орієнтуватись на годинний повітрообмін приміщення або на різницю температур притікального і витікального повітря (рис. 8.20).

Рис.8.20. Вибір повітророзподільників у залежності від годинного повітрообміну і різниці температур притікального і витікального повітря (температура витікального повітря мірялась у передбаченому для витікання внутрішнього повітря отворі світильника [11]):

1 – тангенційні повітророзподільники, стельові і настінні; 2 – ежекційні (дифузійні) повітророзподільники стельові і настінні; 3 – стельові завихрювальні повітророзподільники;

4 – підлогові завихрювальні повітророзподільники; 4а – якомога вище в приміщеннях зі значними тепло- і вологовиділеннями; 5 – джерельні повітророзподільники

Наступним критерієм є висота приміщення. Критичною для стельових повітророзподільників є висота 2,2 м. За меншої висоти використовують стінові ежекційні повітророзподільники з горизонтальним витіканням повітряного струменя, джерельні або підлогові повітророзподільники.

Другою критичною висотою є 4 м, вище якої потрібно застосовувати повітророзподільники, що не створюють теплового розшарування в приміщенні.

Повітророзподільники підбирають переважно за заводськими каталогами, в яких зазвичай подаються відомості про витрати повітряного потоку (повітропродуктивності), швидкості, далекобійності струменів, про втрати тиску, зону дії та інші характеристики, а також про рівні створюваного шуму. Оскільки дані про шум переважно стосуються повністю відкритих регуляторів витрати (клапанів), то потрібно враховувати зростання шуму при їх напівзакритих положеннях.