1.3 Фізичні якості та їх розвиток у середньому шкільному віці

Фізичні якості—це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати в учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. У підлітковому віці здійснюється формування організму. Здійснюване в нерозривному зв'язку навчання фізичним вправам має сприяти ефективному прояву тих фізичних якостей, у розвитку яких були сприятливі вікові передумови. Педагогічний досвід говорить про те, що навіть за умови двох уроків фіз. виховання на тиждень можна домогтися позитивних успіхів у розвитку в учнів основних рухових якостей. Передусім слід сприяти розвитку швидкості, швидкісно-силових якостей, гнучкості, спритності, і загальної витривалості. Кожна фізична вправа сприяє у тій чи іншій мірі розвитку всіх, і деякі - лише певних фізичних якостей учнів. У процесі розвитку швидкості рухів необхідно всебічно підвищувати функціональні можливості організму, що визначають швидкісні характеристики у різних видах рухової діяльності. Для підлітків бажана пізніша спортивна спеціалізація при попередній фізичній підготовці протягом кількох років. Недоцільно передчасно починати швидкісну вузьку підготовку. Щоб досягти певних позитивних успіхів у розвитку швидкості рухів, краще використовувати переважно швидкісно-силові і силові вправи.

Для покращання рухової реакції, зазвичай, використовують вправи, які потребують миттєвої реакції, сигналу, зміни ситуації. Основний засіб розвитку швидкості — вправи, з максимальною швидкістю. Наприклад, подолання невеликих відстаней, біг з прискоренням на 50—60 м, зі старту і відразу на 30—50 м, біг на 60, 100 і 200 м, естафетний біг, спеціальні бігові вправи, біг по піщаному грунту; біг вгору та ін. Довжина подоланої відстані дистанції має бути такою, щоб швидкість не знижувалася до кінця; рухи виконують з граничною швидкістю; інтервали відпочинку між спробами роблять такі великі, щоб забезпечити повне відновлення сил. Швидкість значною мірою обумовлена високим рівнем динамічної («вибухової») сили учня, тому вправи на швидкість необхідно залучити при змінних ситуаціях та формах. Основний метод розвитку швидкості — комплексний, сутність якого в систематичному застосуванні рухливих і спортивних ігор, ігрових вправ, і навіть комплексів спеціальних підготовчих вправ. Іншим ефективним методом розвитку швидкості є метод повторного виконання вправи — швидкісно-силового (без обтяження і з обтяженням), з граничною і майже граничною швидкістю, в полегшених умовах). Значне місце у системі фізичного виховання учнів має бути відведено розвитку м'язової сили.

Для розвитку м'язової сили та силової витривалості рекомендується кругове тренування. Коло (цикл) може складатися з таких вправ: стрибки через гімнастичні лави (3-4 рази), присідання до рук, переходи з стану лежачи у стан сидячи і навпаки з набивным м'ячем за головою, стрибки двома ногах через 2-3 бар'єра та інші вправи. На вправи витрачають приблизно 15 хв - три-чотири кола (цикли). З розвитком сили і силової витривалості збільшують кількість повторень і водночас ускладнюють вправи. Крім цього, періодично можна збільшувати тренувальні навантаження: підвищувати вагу обтяження, збільшувати число підходів до снаряду та інших.

Розвиток загальної витривалості має важливе значення для всебічної фізичної підготовленості учнів. Головний засіб розвитку загальної витривалості - тривалий малоінтенсивний біг. Він створює сприятливі передумови підвищення функціональних меж усіх систем органів, забезпечує високу злагодженість у їхній роботі. Допустимі навантаження при бігу на одному занятті для юнаків 15-16 років сягають 10 км. Інші ефективні засоби розвитку витривалості — різні циклічні вправи (лижні гонки, ковзанярський спорт, веслування, велоспорт), в тому числі рухливі спортивні ігри. Спеціальну витривалість розвивають у двох напрямах. Якщо загальна витривалість розвивається переважно шляхом застосування вправ циклічного характеру, то спеціальна - у вигляді тих видів вправ, у яких спеціалізується учень. Інша особливість у тому, що вправи при розвитку спеціальної витривалості виконуються з інтенсивністю, відповідною змагальній чи близькою до неї.

Основні завдання спритності у учнів - оволодіння новими руховими навичками, вміннями і удосконалення здібності ефективно перебудовувати рухову діяльність за зміни обставин. Тому розвиток спритності передбачає, по-перше, розвиток здібності освоювати координаційно-складні рухові дії, по-друге, здатності перебудовувати рухову діяльність у відповідності з вимогами раптово мінливих обставин. Засобами розвитку спритності служать стрибки, вправи з рівноваги з додатковими завданнями (перетаскування предметів, переступання через предмети), різноманітні метання, вправи, що потребують високої координації рухів. Корисні також вправи у складних умовах (біг з подоланням перешкод, рівноваги та ін.). Зміна навантажень, вкладених у розвиток спритності, є у основному шляху поступового підвищення координаційних труднощів. У цьому треба використовувати методичні прийоми, стимулюючі складніший прояв координації рухів: застосування незвичайних вихідних положень, дзеркальне виконання вправ, зміна способів виконання вправ, ускладнення вправ додатковими рухами та інших. Оцінюючи ступень спритності учнів можна використовувати такі критерії: координаційну складність виконання рухового завдання (наприклад, подолання відстані з перешкодами); точність виконання руху (якість виконання підйому махом на гімнастичних брусах); час, витрачений на освоєння руху (навчальний час, витрачений на оволодіння певною гімнастичною комбінацією). Найбільш сприятливі можливості для спритності в підлітковому віці, коли організм учнів більш пластичний, ніж у наступні періоди розвитку.[5]