- •3Міністерство освіти молоді та спорту України
- •2.3. Одержання пектинів з традиційної сировини 39
- •2.1.4. Технологія пектину з бурякового жому 45
- •2.4. Одержання полісахаридів з нетрадиційної сировини 49
- •1.Розділ 1. Полісахариди, номенклатура,Фізико-хімічні властивості, біологічні функції
- •1.1. Номенклатура полісахаридів
- •1.2. Хімічна структура полісахаридів
- •1.3. Фізико-хімічні властивості
- •1.5. Використання полісахаридів в харчовій технології.
- •Висновки до розділу 1
- •2.Розділ 2.Методи одержання полісахаридів.
- •2.1. Загальні принципи одержання полісахаридів
- •2.2. Технологічна схема одержання крохмалю з картоплі
- •2.2.1. Підготовка картоплі до переробки
- •2.2.2. Подача картоплі у виробництво.
- •2.2.3. Очищення картоплі від домішок.
- •2.2.4. Миття картоплі.
- •2.2.5. Зважування картоплі.
- •2.2.6. Подрібнення картоплі.
- •2.2.7. Термічна обробка картопляної сировини
- •2.2.7.1. Виділення клітинного соку.
- •2.2.7.2. Вимивання крохмалю з кашки.
- •2.2.7.3. Виділення сокової води.
- •2.2.7.4. Рафінування крохмального молока.
- •2.2.7.5. Промивання дрібної мезги.
- •2.2.7.6. Промивання крохмалю.
- •2.2.7.7. Механічне зневоднення крохмалю.
- •2.2.8. Пакування готового пропродукту.
- •2.2.8.1. Просіювання крохмалю.
- •2.2.8.2. Пакування крохмалю.
- •2.3. Одержання пектинів з традиційної сировини
- •2.3.1Технологія пектину з яблучних вичавок
- •2.3.2 Технологія пектину з яблучних вичавок на заводах колишнього срср
- •2.1.2. Технологія пектину з яблучних вичавок на зарубіжних заводах
- •2.1.3. Технологія пектину з яблучних вичавок, розроблена асоціацією “Пектин ”
- •2.1.4. Технологія пектину з бурякового жому
- •2.4. Одержання полісахаридів з нетрадиційної сировини
- •2.4.1 Одержання полісахаридів з деревини, трав, їх хімічний склад
- •2.4.2 Одержання полісахаридів з продуктів моря
- •2.4.3 Одержання полісахаридів з вичавок винограду
- •Хімічний склад побічних продуктів перероблення винограду
- •Хімічний склад харчових волокон виноградних вичавок
- •2.4.4Технологія отримання полісахаридів з цитрусових
- •2.4.5 Використання інноваційних технологій у виробництві сорбентів рослинного походження
- •Висновки до розділу 2.
- •Висновок
- •Список використаної літератури
2.1.3. Технологія пектину з яблучних вичавок, розроблена асоціацією “Пектин ”
Спеціалісти асоціації “Пектин” запропонували для отримання іектину використовувати свіжі яблучні вичавки. Для вилучення водорозчинних речовин - двостадійне промивання сировини, а гідроліз-ек- їтрагування проводити електроактивованою водою.
2.1.4. Технологія пектину з бурякового жому
До початку 50-х років XX ст. існувала думка, що буряковий пектин цінності не має, оскільки характеризується низькою драглетвірною здатністю. Але результати досліджень останніх десятиліть показали, що буряковий пектин є найкращим природним комплексотвірним агентом щодо важких металів і радіонуклідів. Для виробництва бурякового пектину була, є й буде необмежена сировинна база. На цукрових заводах СНД на початку 90-х років XX ст. існувало близько 130 жомосушильних цехів загальною потужністю 10 080 т сухого жому на добу, в яких за 100 діб можна було отримати не менше ніж 800 тис. т сухого жому. Вміст пектинових речовин у буряковому сухому жомі коливається у межах 20... ЗО % на повітряно-суху масу.
Особливістю бурякової сировини є також те, що вміст у ній протопектину становить 95...98 % пектинових речовин. Розподілення пектинових речовин у різних частинах бурякового кореня обернено пропорційне розподіленню цукру.
У 1955 р. на Нальчицькій кондитерській фабриці було організовано пектиновий цех з виробництва харчового драглетвірного пектину з жому цукрових буряків (рис. 9.5). Технологія, що застосовувалася на Нальчицькій кондитерській фабриці, мала такі недоліки, як багато- стадійність, низький вихід пектину, підвищені витрати спирту тощо.
У1957 р. співробітники КТІХП І.М. Литвакі М.І. Барабанов вдосконалили схему отримання харчового пектину з бурякового жому (рис. 9.6).
Ця технологія завдяки двостадійному гідролізу-екстрагуванню забезпечувала повніше вилучення пектину з сировини (вихід пектину становив 15...16 %), не вимагала витрат спирту. Але пектин, отриманий за такою технологією, мав низьку драглетвірну здатність.
Для розроблення оптимальних параметрів отримання драглетвірного пектину у Всесоюзному науково-дослідному інституті кондитерської промисловості досліджено залежність якісних показників пектинових речовин від способу екстрагування цукру з бурякової стружки, температурного режиму сушіння жому, залишкової кількості цукру тощо. У цьому Інституті розроблено схему виробництва драглетвірного пектину з сухого бурякового жому, яку реалізовано 1969 р. на пектиновому заводі у Краснодарі. Введення в експлуатацію цеху виробництва пектину з бурякового жому було великим внеском вітчизняної науки в розвиток пектинового виробництва. По суті це було початком зародження нової галузі, сировинні ресурси якої гарантували швидкий і ефективний її розвиток. Але через брак органу керування галуззю пектинового виробництва не було змоги розвинути наукові дослідження щодо вдосконалення технології пектину з бурякового жому.
Пізніше співробітники цього Інституту разом зі спеціалістами НПО “Спектр” (Україна) розробили апаратурно-процесну схему отримання пектину з сухого бурякового жому, яку впроваджено на Гайсинсь- кому дослідному пектиновому заводі у 1988 р.
Щоб створити екологічно чисту технологію пектину, вчені асоціації “Пектин” розробили новий спосіб отримання пектину, який передбачає використання електроактивованої води як гідролізувального агента та комплексне перероблення бурякового жому. Цю технологію апробовано у промислових умовах Меркенського цукрового комбінату (Казахстан) та Яреськівського цукрозаводу (Україна).
Рис. 2.32.1. Принципова технологічна схема отримання бурякового пектину, удосконалена співробітниками НУХТ.
Рис. 2.3.2.2. Принципова технологічна схемау .
Ця технологія завдяки двостадійному гідролізу-екстрагуванню забезпечувала повніше вилучення пектину з сировини (вихід пектину становив 15...16 %), не вимагала витрат спирту. Але пектин, отриманий за такою технологією, мав низьку драглетвірну здатність.
Для розроблення оптимальних параметрів отримання драглетвірного пектину у Всесоюзному науково-дослідному інституті кондитерської промисловості досліджено залежність якісних показників пектинових речовин від способу екстрагування цукру з бурякової стружки, температурного режиму сушіння жому, залишкової кількості цукру тощо. У цьому Інституті розроблено схему виробництва драглетвірного пектину з сухого бурякового жому, яку реалізовано 1969 р. на пектиновому заводі у Краснодарі. Введення в експлуатацію цеху виробництва пектину з бурякового жому було великим внеском вітчизняної науки в розвиток пектинового виробництва. По суті це було початком зародження нової галузі, сировинні ресурси якої гарантували швидкий і ефективний її розвиток. Але через брак органу керування галуззю пектинового виробництва не було змоги розвинути наукові дослідження щодо вдосконалення технології пектину з бурякового жому.
Пізніше співробітники цього Інституту разом зі спеціалістами НПО “Спектр” (Україна) розробили апаратурно-процесну схему отримання пектину з сухого бурякового жому, яку впроваджено на Гайсинсь- кому дослідному пектиновому заводі у 1988 р. (рис, 9.7).
! Щоб створити екологічно чисту технологію пектину, вчені асоціації “Пектин” розробили новий спосіб отримання пектину, який передбачає використання електроактивованої води як гідролізувального агента та комплексне перероблення бурякового жому. Цю технологію апробовано у промислових умовах Меркенського цукрового комбінату (Казахстан) та Яреськівського цукрозаводу (Україна).