2.5 Календарне планування

Для того щоб процедури планування були виправданими і корисним, на виході вони повинні мати конкретні розпорядження - коли і хто повинен виконувати виробничі операції, хто відповідальний? Головним інструментарієм планування і контролю вважається графік робіт. Існують декілька методів складання таких графіків, основним з яких є послідовне календарне планування. Найбільш придатним в цьому випадку і найбільш поширеним в менеджменті можна вважати графік Ганта (див. додатки -розділ 4.2).

Опишіть і порівняйте наступні види календарного планування:

1. Планування за трудомісткістю;

2. Планування за пріоритетами;

3. Розв’язування вузьких місць;

4. Алгоритмічний метод (метод Джонсона).

Примітка: Для пошуку оптимального графіку робіт зосередьте увагу на алгоритмі Джонсона. Розберіть приклад (додаток – розділ 4.1). Якщо немає конкретної інформації запропонуйте умовний варіант. В цьому сенсі можна скористатись прикладом із таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Інформація для побудови графіку послідовності операцій

Партія	Ст. А	Ст. В		N	Ст. А	Ст. В
1	20	13		1	11	18
2	23	22		2	23	11
3	11	18		3	12	28
4	23	13		4	20	13
5	23	11		5	23	13
6	18	15		6	14	23
7	21	17		7	18	15
8	14	23		8	16	17
9	12	28		9	21	17
10	18	17		10	23	22

Оптимальний графік

Послідовність: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10.

Партії: 3 9 8 10 2 7 6 4 1 5 .

Використайте програмний продукт Excel, зокрема графік Ганта для планування матеріального забезпечення і виробничих ресурсів. Прийміть стадії А і В як окремі проекти і знайдіть оптимальне рішення. Наведіть приклад складання короткострокового розкладу в проекті.

Мета дослідження: мінімізувати час очікування, мінімізувати витрати, підтримка низького рівня запасу, підвищення ефективності використання обладнання і персоналу.

Етап І. Визначте структурний об’єкт: цех, відділ, сервісний центр, крамницю тощо.

Етап ІІ. Визначте, які з правил доцільніше застосувати в організації. Почніть з правила пріоритетів для робіт (операцій), що надходять.

FCFS – перший прибув, перший отримав послугу;

ЕDD - рання за терміном виконання – перша ;

SPT – найкоротший час виконання – перша;

LPT – найдовший час виконання – перша.

Етап IIІ. Використати три основні показники ефективності:

1. Середній час завершення роботи: ,

де: - сума потоків часу; n - кількість операцій;

2. Середня кількість людей в системі: ,

де: Т – загальний термін виконання процесу.

3. Середнє запізнення робіт: .

На прикладі реальної виробничої організації проведіть вимір і нормування праці на підставі якогось із методів: хронометражу, методу елементарних нормативів, системи мікроелементного нормування, методу вибіркового спостереження.

У разі проведення хронометражу процес, що досліджується, поділяється на частини, котрі можна виміряти і де кожний елемент вимірюється окремо.

1. Визначте нормальний строк, як відношення часу роботи до кількості одиниць продукції: , де: К – коефіцієнт виконання норми.

2. Визначте норму терміну додаванням до NT додаткового часу, як відсотка від необхідного на особисті справи: ST = NT + Dt, або ST=NТ (1+Dt), або ST = NT/ (1-Dt).

Елементні нормативи отримуються із результатів хронометражу, класифікуються і надаються у вигляді таблиць. Алгоритм рішення такий:

а) поділіть процес на складові;

б) порівняйте з аналогічними табличними даними і виставте нормативи (NT) їх виконання;

в) скоректуйте нормативи з урахуванням особистої роботи;

г) складіть виконання елементів і додайте до загалу додатковий час на перерви і відпочинок, які встановлені фірмою.

Метод вибіркового спостереження являє собою дослідження вибірки. Кількість спостережень розраховують, спираючись на такі формули:

і ,

де: Е – абсолютна похибка;

P – частота активної роботи або простоїв, %;

N – кількість випадкових відхилень при бажаному довірчому рівні;

Z – середнє квадратичне відхилення при бажаному довірчому рівні.

Алгоритм реалізації методу:

1. Визначте конкретний вид діяльності для дослідження загального часу;

2. Зробіть попередню оцінку діяльності у відсотках до загального часу;

3. Встановіть бажану точність результату;

4. Визначте конкретний час проведення кожного спостереження;

5. Розрахуйте потрібний обсяг вибірки у 2-3 інтервалах, використовуючи попередні дані. При необхідності скоректуйте кількість спостережень.

Потрібна кількість спостережень визначається як - n = 4P(100-P)/ K²,

де: Р - імовірність настання явища (відсоток випадків). Значення Р можна прийняти за 50%.; К – максимально припустимий відсоток похибок.

Якщо найбільш часта дія займає 30% часу і потребує точності 1% (істотна величина в межах 29-31%), то n = 4 50(100-50)/1² = 8400 одиниць.