- •1. Філософія і світогляд. Структура світогляду.
- •2. Основні історичні форми світогляду.
- •3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет і функції філософії. Поняття «філософія»
- •4. Проблема основного питання філософії в історії філософської думки.
- •5. Протилежність діалектичного і метафізичного поглядів на світ. Основні історичні форми діалектики.
- •6..Морально-етичний характер філософії Стародавньої Індії (джайнізм, буддизм, локаята).
- •7. Соціально-етичний характер філософської думки Стародавнього Китаю. Конфуцій про людину та її виховання. Даосизм про начало буття та ідеал мудреця.
- •Конфуціанство
- •Даосизм
- •8. Основні способи і форми буття філософії
- •9. Сутність і характерні риси атомістичного матеріалізму (Левкіп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар).
- •10. Система об'єктивного ідеалізму Платона.
- •13. Проблема "універсалій" у філософії Середньовіччя. Номіналізм і реалізм.
- •14. Сутність і основні риси вчення Томи Аквінського. Принцип гармонії віри і розуму, сутності і існування.
- •15. Натурфілософія епохи Відродження (м.Кузанський, б.Телезіо, Дж.Бруно) і нове природознавство (м.Коперник, л. Да Вінчі, г.Галілей).
- •16. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу (ф.Бекон, р.Декарт). Емпіризм і раціоналізм.
- •17. Проблема субстанції у вченнях р.Декарта, б.Спінози, г.Ляйбніца.
- •18. Сутність і специфічні риси гегелівської філософії історії та філософії права.
- •19. Скептицизм д.Юма.
- •20. Сутність і характерні риси теорії суспільного договору ж.-ж.Руссо.
- •21. Географічний детермінізм ш.-л. Монтеск'є, його вчення про державу, теорія розподілу влад.
- •22. Механістичний характер французького матеріалізму XVIII ст. (Ламетрі, Дідро, Гольбах, Гельвецій).
- •23. Теорія пізнання і етика і.Канта. Категоричний імператив
- •24. Суб'єктивний ідеалізм і.Фіхте. Вчення про взаємозв'язок суб'єкта і об'єкта, теорії і практики. Сутність діалектики Фіхте.
- •25. Філософія „тотожності" ф.В.Й.Шеллінга.
- •26. Філософська система та метод г.В.Ф.Гегеля.
- •27. Ірраціоналізм а.Шопенгауера. Воля як підвалина буття.
- •28. Провідні ідеї, основні проблеми і характерні риси соціальної філософії та філософії історії Вольтера.
- •29. Філософська концепція ф.Ніцше. Ідея надлюдини в "філософії життя" Ніцше. Метафора "вічного повернення" як образ і сенс розвитку історії.
- •30. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда. Структура психіки особистості за Фрейдом.
- •31. Виникнення позитивізму. Вчення о.Конта про три стадії розвитку людського мислення і пізнання. Класифікація наук за Контом.
- •32. Соціокультурні передумови становлення марксизму та його філософії. Розробка к.Марксом проблем відчуження людини і шляхів його подолання.
- •33. Діалектика Гегеля і Маркса, їхнє співвідношення. Концепція матеріалістичної діалектики, її зміст. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика.
- •34. Сутність та основні течії філософії неопозитивізму.
- •35. Сутність і характерні риси філософії постпозитивізму (к.Поппер, т.Кун).
- •Історична школа філософії науки
- •36. Неотомізм, його антропоцентрична переорієнтація. Проблема співвідношення релігії і науки.
- •37. Християнський еволюціонізм п.Тейяра де Шардена.
- •38. Проблема буття людини у філософії екзистенціалізму. Різновиди сучасного екзистенціалізму.
- •39. Проблема спілкування і розуміння у філософській герменевтиці (х.-г.Гадамер).
- •40. Проблема походження держави в історії філософської думки. Основні ознаки держави, її історичні типи та форми. Шляхи становлення правової української держави.
- •Середні соціальні групи
- •42. Специфіка світогляду давніх русичів. Зародження філософської думки в Київській Русі. Розуміння філософії як "любові до мудрості" та її основні риси.
- •43. Філософська концепція г.С.Сковороди ("Філософія серця", концепція "сродної праці", принцип "нерівної рівності").
- •44. Провідні ідеї, загальні та специфічні риси релігійної філософії в Україні і Росії (п.Юркевич, в.Соловйов, м.Бердяєв).
- •45. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.
- •46. Онтологія як вчення про буття. Філософська категорія буття. Різноманітність форм буття.
- •47. Поняття матерії, його історичний генезис. Сучасні уявлення про матерію та її види.
- •48. Проблема походження свідомості як філософська проблема. Відображення та його форми.
- •49. Духовне життя суспільства та його структура. Суспільна та індивідуальна свідомість. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Пізнання як засіб самореалізації людини. Основні види пізнання.
- •51. Чуттєве і раціональне пізнання, співвідношення та специфіка їх форм.
- •53. Поняття науки, її соціальні функції. Специфіка наукового пізнання.
- •54. Рівні, форми та методи наукового пізнання.
- •56. Основні принципи діалектики (принцип розвитку, принцип загального зв'язку).
- •57. Закони діалектики. Сутність та методологічне значення законів діалектики.
- •58. Категорії діалектики: одиничне, особливе і загальне, сутність і явище, зміст і форма, можливість і дійсність, причина і наслідок, необхідність і випадковість.
- •59. Софістика та еклектика - альтернативи діалектики як логіки.
- •60. Особливості філософського пізнання суспільства. Специфіка предмету соціальної філософії.
- •61. Основні методологічні принципи соціально-філософського пізнання (об'єктивність, історизм, системність, єдність теорії та практики).
- •62. Суспільство як система, що саморозвивається. Поняття суспільного виробництва, його класифікація.
- •63. Основні культурологічні концепції філософії історії (м.Данилевський, о.Шпенглер, а.Тойнбі, п.Сорокін).
- •64. Ідея прогресу в історії соціальної філософії. Проблема визначення критерія прогресу,
- •65. Суб'єкти суспільного розвитку. Поняття культурно-історичного суб'єкту. Місце та роль культурно-історичного уб'єкту в умовах переходу України до громадянського суспільства.
- •66. Суб'єкт, об'єкт та предмет пізнання.
- •67. Поняття способу виробництва матеріальних благ та його структура. Діалектика продуктивних сил та виробничих відносин на різних історичних етапах.
- •69.Сутність і основні школи філософії неофрейдизму (к.Г.Юнг, е.Фромм).
- •70. Спосіб і форми існування матерії (рух, простір, час).
- •71. Догматизм і релятивізм - альтернативи діалектики як теорії пізнання.
- •72. Проблема походження людини. Діалектика природнього (біологічного) і соціального в історичному та індивідуальному розвитку людини.
- •73. Практика як критерій істини. Структура й основні форми практики.
- •74. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.
- •75. Діяльність як спосіб існування соціального. Діяльність і спілкування.
29. Філософська концепція ф.Ніцше. Ідея надлюдини в "філософії життя" Ніцше. Метафора "вічного повернення" як образ і сенс розвитку історії.
Основа життя, за концепцією Ніцше, — це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі — волі до влади. Життя для мене, підкреслює Ніцше, тотожне інстинкту зростання, влади, накопичення сил, зміцнення існування; якщо відсутня воля до влади, істота деградує. Намагаючись звести різні якісні стани психіки до єдиної основи, Ніцше вводить поняття "воля до влади". Від психологічного трактування цього поняття він згодом переходить до онтологічної його інтерпретації, а також прагне на цій основі філософськи обгрунтувати культ надлюдини. Вчення Ніцше про надлюдину грунтується на таких положеннях: по-перше, цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем "волі до влади"; по-друге, існує природна нерівність людей, обумовлена відмінністю їхніх життєвих сил та "волі до влади"; по-третє, сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв'язує себе ніякими морально-правовими нормами. Свій ідеал надлюдини Ніцше втілив у книзі "Так говорив Заратустра".
30. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда. Структура психіки особистості за Фрейдом.
Близькі до філософії життя ідеї розвивав засновник психоаналізу австрієць Зигмунд Фрейд (1856—1939).
Психоаналіз (грец. psyche —душа і analysis — розкладання) — один із методів психотерапії та психологічне вчення, в основі якого лежить визнання домінуючої ролі підсвідомого в житті людини.
Якщо Ніцше вбачав за вчинками людей і явищами (феноменами) культури волю до влади окремої людини чи групи людей, то Фрейд вважав таким прихованим чинником несвідоме, насамперед статеві потяги. Людину він трактував переважно як біологічну істоту з притаманними їй потягами до задоволення й агресії, а культуру — як чинник, що блокує ці біологічні поривання людини.
Досліджуючи неврози (психічні зриви), Фрейд дійшов висновку, що причини їх коріняться у сфері підсвідомого. Про наявність підсвідомого в психіці людини деякі мислителі писали і до нього. Заслуга Фрейда полягає в тому, що він зробив його центром свого аналізу, намагався розкрити механізми взаємодії несвідомого і свідомого. Людську психіку він розглядав як динамічну систему, що складається з «Воно», «Я» і «Над-Я». «Воно» — біологічні поривання людини, націлені на задоволення, нехтуючи норми культури. Будучи блокованим ними, «Воно» виявляється у снах, неконтрольованій фантазії, обмовках. «Над-Я» — засвоєні людиною ще з дитячого віку моральні норми, культурні цінності, які стали регулятивними чинниками її свідомості (совість як громадський контролер в людині). «Я» мовби затиснене між цими крайніми полюсами — біологічним і культурним. Його функція полягає в усуненні протиріччя, пошуку шляхів цивілізованого задоволення біологічних потреб. Якщо «Я» не справляється зі своєю функцією, настає психічний зрив. Завдання психоаналітика полягає в тому, щоб виявити приховані причини цього зриву, допомогти людині усвідомити їх і в такий спосіб подолати невроз. Шлях подолання неврозу (істерії та ін.) — усвідомлення несвідомого, яке при світлі розуму втрачає силу.