33. Функції політ. Влади:

1.боротьба за владу;

2.виявлення, формування і обґрунтування інтересів соц. груп;

3.формування громадської думки;

4. формування і добір кадрів для партій;

5.розробка політ. курсу;

6.політ. соціалізація (передача традицій).

24. Основні пріоритети сучасної етнополітики

У формуванні етнополітики важливу роль відіграє національна самосвідомість. Її характеризує сукупність поглядів, оцінок, ставлення і відносин, що виражають зміст, рівень і особливості уявлень членів національної спільноти щодо власної історії, сучасного стану і перспектив розвитку, а також відносно місця серед аналогічних спільнот та характер взаємовідносин між ними. Етнонаціональна політика має визначену структуру, компоненти якої тісно взаємодіють із загальною політикою. До них належать: 1. Етнополітичні відносини, які виявляють певний характер взаємозв'язків етносів між собою й інститутами влади. У змістовному плані

вони характеризують багатоманітну взаємодію національної еліти й багатонаціонального електорату, національних рухів і партій та ін. 2. Етнополітична свідомість, що виявляє залежність політичного життя від ставлення етносів до інститутів влади. 3. Етнополітична організація як частина організаційних структур держави та представників етносів у вигляді національних автономій, етноеліти, національних рухів, партій та інших ланок.

63. Зміст і структура політичної культури. Політична культура - це система політичних уявлень, що історично склалися, переконань, цінностей, норм і моделей політичної поведінки всіх суб'єктів політичного процесу. Поняття "політична культура" багато в чому співпадає за змістом із поняттям "політична свідомість". Політична свідомість - це відображення в свідомості людей політичних явищ і процесів. Політична культура пока­зує, яким чином феномен політичної свідомості реалізовується в політичній діяльності суб'єкта. Структура визначається за декількома критеріями: за культурою політичної поведінки, за культурою функціонуван­ня політичних інститутів та ін.

Функції - виховна,комунікативна,прогностична,нормативнорегулююча,вираженя і реалізаці соціальних інтересів. Особливості політичної культури в Україні: вирішення проблеми національної і соціальної згоди; чітка концепція реформ; обов'язкове забезпечення правового регулювання; Едність демократіі і науки; Визначення “примату” права над особою; Цілеспрямоване формування соц. Структури; відмова від догм, соціальних утопій, Перехід до відповідального самостійного мислення; необхідно створити умови для вияву індивідуальності особистості.

38. Національна держава

Якщо подивитися з цієї точки зору на процес становлення і розвитку

правових, демократичних гарантій з боку держави щодо людини, індивіда як

необхідних умов для формування національної держави; то в історичному

плані можна виділити кілька періодів. Перший період (XVI—XVIII ст.) — загроза фізичній безпеці індивіда, тобто загроза індивідуального насильства. Другий період (з кінця XVIII ст.) — загроза індивіду з боку держави,

деспотизму, тоталітаризму. Третій період (XX ст.) — загроза індивіду, що виходить з економічної нерівності і вільного ринку. У національній державі кінця XX ст. мають бути ознаки всіх цих трьох періодів. Адже часткове поєднання правових, демократичних і соціальних характеристик державного устрою відбувається саме в національно-державному утворенні.

39. Федеральна держава – це найбільш складна форма державного устрою. Характеризується тим, що до складу держави входять територіальні утворення, що володіють ознаками державності і суверенітету. У федеральних державах може існувати подвійна система законодавства: федеральне законодавство і законодавство суб'єктів федерації. У федеральних державах може існувати подвійна

кредитно-грошова система і подвійна податкова система. Таким чином,

державне керування федеральної держави є більш складним, чим в унітарному.

47. Сутність, структура та функції політичної ідеології. Ідеологія- система концептуально сформованих уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, настрої окремих людей, класів, націй, суспільства, політичних партій та інших суб’єктів політики. Ідеологія це: форма суспільної свідомості; явище культури. Структура ідеології: політичні теорії та ідеї; соціально-політичні ідеали, цінності; концепції політичного розвитку; політичні програми; політичні символи і тд. Можливі процеси в суспільстві: суперідеологізація; деідеологізація; реідеологізація – повернення до визнання великого значення ідеології в житті суспільства. Функції політичної ідеології: пізнавальна; нормативно-регулююча; функція політичної соціалізації; функції із здійснення влади (мобілізаційна, контрольна і тд.)

Критерії класифікації політичної ідеології:

1.за змістом спрямування:

Прогресивні рекреаційні

Демократичні авторитарні

тоталітарні

2.за цінностями, що пропагуються:

Релігійні світські

3.за методом відображення політичних інтересів:

Раціональні ірраціональні

4.за світоглядним критерієм

Марксистські неомарксистські

Ліберальні неоліберальні

5.за критерієм партійності:

Ліберальні консервативні

Соціалістичні соціал-демократичні

6.за класовим критерієм:

ідеологія селянського класу

ідеологія робітничого класу і тд.

7.за формаційним критерієм (за формаціями)

8.цивілізаційний підхід (відображає ідеологію тих чи інших цивілізацій)

Шляхи реалізації політичних теорій:

безпосередній вплив на політичну реальність;

опосередкований вплив – через формування політичних програм;

Рівні функціонування політичних ідеологій:

теоретико-концептуальний (пов’язаний з функціонуванням конкретних політичних положень);

програмно-політичний (теоретичні положення ідеологій перетворюються в конкретнв програми, гасла, вимоги);

практичний.

Всесвітні міжнародні організації та їх завдання

71. Першими діючими міжнародними організаціями були організації неполітичного характеру. Першу політичну постійно діючу міжнародну організацію було створено в 1919 році – Ліга Націй. При цьому всі міжнародні організації є різними, а елемента­ми, що відрізняють одну від одної, є: сфера діяльності, цілі, ха­рактер компетенції, організаційна структура, членство, проце­дурні аспекти. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) - Головне завдання програми — сприяти вжиттю заходів з охорони довкілля і поширенню знань про навколишнє середовище в усьому світі. Всесвітня організація охорони здоров'я — ВООЗ (World Health Organization— WHO) — найбільша спеціалізована установа ООН. її представляють 190 членів, у тому числі й Україна - До функцій організації входять: координація міжнародноїсистеми охорони здоров'я; консультування і допомога; співробітництво з

ООН, її спеціалізованими установами, державними органами охорони здоров'я, профспілками та іншими організаціями; сприяння в укладанні угод і розробці нормативів і рекомендацій; співробітництво в розробці і

впровадженні міжнародних стандартів з діагностики, якості продуктів харчування, біологічних і фармацевтичних препаратів; підтримка у створенні національних систем охорони здоров'я, та ін. Всесвітній поштовий союз (ВПС) - Цілями організації і її 189 членів, у тому числі й

України, є поглиблення міжнародного співробітництва, заохочення розвитку

зв'язків між народами забезпеченим ефективної роботи поштових служб,

надання технічної допомоги для вдосконалення поштового обслуговування

(на прохання держави-члена).

?76. Сучасний світ та його основні тенденції розвитку. Світовий процес розгортається в окремих країнах, на регіональному й глобальному рівнях як сукупна діяльність соціальних спільностей та інститутів, організацій і окремих осіб, що мають політичні цілі. На світовій арені його суб'єктами є народи, держави, суспільні рухи та організації. Завдяки цьому політичний процес набуває власного змісту, специфічних рис та закономірностей розвитку. В документах 00Н вживається поняття “світове співтовариство”. Воно означає сукупність усіх держав, що існують сьогодні на планеті. Кожна з них має специфічні риси й належить до того чи іншого типу сучасного суспільства. Під міжнародними відносинами, як правило, розуміють системну сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових і гуманітарних зв'язків між основними суб'єктами світового співтовариства. Такими суб'єктами є народи, держави, суспільні сили, рухи й організації. Пройшовши довгий історичний шлях, міжнародні відносини тільки в новітній час стали по-справжньому всесвітніми. Саме як такі вони формують обличчя сучасного світу, де співіснують понад 200 різних держав, величезна кількість народів, які говорять понад двома з половиною тисячами мов. Світове співтовариство характеризується не тільки сукупністю держав, а й їх зв'язками. Життєдіяльність будь-якої підструктури нерозривно пов'язана з іншими. Таким чином, всі елементи е взаємозв'язаними, взаємопереплетеними, взаємодоповнюючими та взаємонеобхідними. І чим глибші, багатоманітніші ці зв'язки, тим сталіше світове співтовариство, тим більше воно стає глобальною самоорганізованою системою. За всієї гетерогенності світового співтовариства владно торує собі шлях тенденція до зближення всіх його компонентів через все більшу внутрішню схожість. Упровадженню в міжнародні відносини принципів демократизації. демілітаризації та гуманізації повинно активно сприяти сучасне політичне мислення.

?78. Місце України в сучасному геополітичному просторі. У сучасних умовах для України особливо великого значення набувають. розробка й формування такої зовнішньої політики, яка б сприяла успішній реалізації внутрішніх економічних та політичних реформ, формуванню нової політичної культури суспільства та нової системи цінностей. У тій дуже складній економічній і політичній ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна, її зовнішня політика повинна бути спрямована на те, щоб ефективно забезпечувати інтереси не тільки безпеки держави, а й економіки, активно боротися за ринки збуту продукції своєї промисловості та сільського господарства, налагоджувати нові й відновлювати старі взаємовигідні економічні зв'язки. Тільки розвиваючи та підтримуючи добрі стосунки з усіма своїми сусідами, налагоджуючи взаємовигідне економічне співробітництво з іншими країнами світу, Україна може гарантувати захист своїх національних інтересів. Важливою складовою частиною зовнішньополітичної діяльності України є розширення її участі у діяльності міжнародних організацій. Наша держава і надалі проводитиме лінію на активне співробітництво з 00Н, яка була і залишається одним із гарантів суверенітету, територіальної цілісності й непорушності наших кордонів. Ось чому необхідно і надалі здійснювати та розширяти участь України у миротворчій діяльності 00Н. Україна як самостійна держава зі значним природним, економічним, культурним та інтелектуальним потенціалом може зробити суттєвий внесок у розвиток світової цивілізації та забезпечення міжнародної безпеки.