38.Ознаки держави

1. Відділення публічної влади від суспільства.

2. Територіальний поділ населення.

3. Суверенітет. 4.Монополія на легальне застосування сили, фізичний примус.

5. Монопольне право на стягнення податків і зборів з населення. 6. Організація суспільного життя на правових засадах.

7. Претензія на представництво суспільства в цілому і захист загальних інтересів і спільного блага.

?90. Предметами комунізму, соціалістами-утопістами вважаються Т.Мор, Т.Кампанела, Р.Оуен. Засновниками – К.Маркс, Вейтлінг, інші. Основними постулатами є: необхідність соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату; тотальне усуспільнення засобів виробництва; централізоване планування-регламентація з боку держави процесів заборона приватної власності (є лише публічна); декларативна рівність умов всіх громадян; заперечення соціального, ідеологічного і політичного плюралізму. У другій половині XIX ст. робились неодноразові спроби у компартіях (Югославії, Італії, Франції, Іспанії) ревізувати марксизм, модернізувавши його під сучасні умови. Ці компартії відмовились від принципу диктатури пролетаріату, допускали існування приватної власності (багатосекторноїекономіки) та політичного плюралізму тощо. Доктрина “єврокомунізму” не отримала широкого поширення і залишилась популярною лише у країнах Західної Європи. С.Рябов і М.Томенко (1996) вважають, що український комунізм принципово відрізнявся від традиційного російського (радянського) комунізму. Український комунізм став відгалуженням національної революції 1917 року і з перших кроків своєї організаційної та політичної діяльності поєднав два елементи: самостійність, як умову комуністичної революції, та те, що соціальні перетворення мусять іти в контексті національних. Дослідники дають ретроспективу організованого українського комуністичного руху і вважають, що ідеї українського комунізму залишилися на рівні поглядів поодиноких державних та громадських діячів.

1. Основні форми політ. Відносин

Зміст основних форм політичних відносин. Стихійні і свідомі відносини. Політична позиція - стійка сукупність взаємодій та взаємозв'язків, що формує спосіб їхньої спільної діяльності. Політична позиція як форма відносин між суб'єктами політики. Політичне співробітництво - форма політичних відносин, що відбивають спільні дії суб'єктів політики, які не суперечать цілям кожного з них. Роль процесу політичного співробітництва у політичній стабільності, появі політичних сил. Політичний компроміс - форма політичних відносин, за яких розв'язання конфлікту і досягнення угоди відбуваються шляхом взаємних поступок сторін. Досягнення політичного компромісу як практичного втілення політичних відносин. Конкуренція в політиці - форма політичних відносин, виражених у змаганні, у процесі здійснення політичної діяльності для досягнення суб'єктами політики поставленої мети. Політична консолідація - форма політичних відносин, що виражає об'єднання суб'єктів політики з метою досягнення загальних цілей на основі спільних принципів взаємовідносин. Політичний конфлікт - форма політичних відносин, яка характеризується зіткненням політичних інтересів суб'єктів політики, дії яких спрямовані на досягнення несумісних цілей. Політичний конфлікт як різновид соціального конфлікту. Політичне відчуження у розвитку політичних відносин. Політична боротьба - форма політичних відносин між суб'єктами політики, спрямованих на досягнення міцних позицій у системі владарювання і впливу на владу шляхом реалізації своєї політичної волі. Інтереси різних суб'єктів політики - основа політичної боротьби. Влада як об'єкт політичної боротьби. Політичні відносини у політичній боротьбі. Соціальні функції і об'єднувальна роль політичних відносин. Поєднання влади, її носіїв, політичної культури в політичній системі суспільства.

50. міжнародна організація --це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних від­носин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (дер­жавами) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні полІтико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень). Міжнародні організації створюються для координації зусиль держав у тій або іншій профільній галузі, наприклад у політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), науково-технічній (Європейська організація ядерних досліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжнародна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галузях. Водночас на міжнародній арені є організації, що уповноважені координувати діяльність держав практично в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Сучасні міжнародні організації поділяються на 2 основних типи: міжурядові і не урядові організації.

75.Ліга арабських держав (ЛАД) - Цілями Ліги є:— забезпечення більш тісних відносин між державами — членами Ліги;— координація їхніх політичних дій;— забезпечення їхньої незалежності і суверенітету. Організація американських держав Організація американських держав (ОАД) — міжурядова регіональна організація. Цілі і принципи ОАД полягають у:— підтримці миру і безпеки на континенті; — мирному врегулюванні спорів між державами-членами; — спільному опорі агресії;— сприянні рішенню політичних, економічних і правових проблем американських країн;— об'єднанні зусиль із метою економічного, соціального, науково-технічного і культурного прогресу та ін. Організація африканської єдності (ОАЄ)- Цілі:— сприяння зміцненню мусульманських держав;— охорона святих місць;— підтримка боротьби палестинського народу;— співробітництво в економічній, соціальній і культурній галузях.

64.Геополітика – це політологічно-географічний погляд на теорію міжнародних відносин. Геополітика являє собою гуманітарний матеріал, який поєднує цінності політичної тактики й наукову методологію. - Розходження між геополітикою і політичною географією полягають у тому, що політична географія розглядає державу з погляду простору; геополітика ж розглядає простір з погляду держави/ - Геополітика істотно перейнята динамізмом: вона вивчає держави в їхньому русі, у безупинно мінливих взаєминах, у їхніх зв'язках і змаганнях, але через призму умов географії, які не змінюються. - Геополітика як наука звернена до держави та її перспектив у світлі географічних особливостей території. - Існують два найбільш загальні підходи до аналізу масштабних історичних зрушень – цивілізаційний та світо-системний.

45. Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. Всебічним аналізом цього соціального феномена займається соціологія громадської думки. Соціологія громадської думки— спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки як соціальної інституції суспільства, її природу як одного із станів масової свідомості; структуру, функції і закономірності функціонування громадської думки, методику та організацію її дослідження, а також використання громадської думки в соціальному управлінні, політичній, економічній, ідеологічній діяльності. Громадська думка — спосіб формування і вияву масової свідомості, що виражає ставлення людей до суспільно значимих подій і фактів, до діяльності соціальних спільнот, груп і окремих осіб.

53 Парламентська республіка. Досить поширеною є класифікація держави за формою державного правління. Під формою державного правління слід розуміти організацію верховної державної влади, її структуру, правовий статус та субординацію вищих органів, порядок їхньої діяльності. Основними сучасними формами правління є: парламентська республіка, президентська республіка, конституційна монархія. Основу концепції парламентської республіки становить ідея рівноваги влад (законодавчої, виконавчої, судової). На чолі республіки стоїть посадова особа (президент), яку обирає парламент. Уряд формується двопалатним парламентом, перед яким він несе політичну відповідальність. Не менш поширена класифікація держави за формою державного устрою. Адміністративно-територіальний устрій є і формою державного устрою: унітарною чи федеративною. Унітарна форма — це така форма державного устрою, за якої в країні функціонують єдині вищі органи влади й управління, а держава поділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці (Італія, Польща та ін.). Федеративна форма — це така форма устрою держави, за якої відбувається добровільне об'єднання державних утворень, що мають високу політико-правову самостійність і власний адміністративно-територіальний поділ.

7. Организация Объединенных Наций была создана 24 октября 1945 года пятьдесят одной страной, которые были преисполнены решимости сохранить мир посредством развития международного сотрудничества и обеспечения коллективной безопасности. На сегодняшний день членами Организации Объединенных Наций являются 191 страна, то есть почти все страны мира. Когда государства становятся членами Организации Объединенных Наций, они принимают на себя обязательства, изложенные в Уставе Организации Объединенных Наций, представляющем собой международный договор, в котором отражены основные принципы международных отношений. Согласно Уставу, в своей деятельности Организация Объединенных Наций преследует четыре цели: поддерживать международный мир и безопасность, развивать дружественные отношения между нациями, осуществлять международное сотрудничество в разрешении международных проблем и в поощрении уважения к правам человека, а также быть центром для согласования действий наций в достижении этих общих целей. В Организации Объединенных Наций имеется шесть главных органов. Пять из них — Генеральная Ассамблея, Совет Безопасности, Экономический и Социальный Совет, Совет по Опеке и Секретариат — расположены в Центральных учреждениях Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке. Шестой орган — Международный Суд — находится в Гааге, Нидерланды.