58. Типи політичних еліт.

Термін "еліта" французького походження і означає буквально "краще", "добірне", "обране". Ще в часи розкладання родоплемінного ладу з'являються погля­ди, що розділяють суспільство на вищих і нижчих, шляхетних і чернь, аристократію і простий люд. У науковій літературі існує багато типологій політичних еліт, в основі визначення яких є різні ознаки і дослідницькі підходи. Серед них можна виділити 4 групи:1.Групи, які розрізняють за обсягом своїх повноважень і рівнем компетенції:• Вища еліта – провідні політичні керівники(президент. голова уряду, парламенту);

• Середня еліта – люди, що займають виборчі суспільні посади(парламентарії, сенатори), регіональні лідери (губернатори, мери великих міст);• Місцева еліта – провідні фігури місцевого рівня;

• Адміністративна еліта – вищий прошарок державних службовців: чиновники міністерств, департаментів та інши державних органів.2. Групи., які розрізняють за ступенем своєї інтегрованості у політичну систему:• правляча еліта;• опозиційна еліта;• контр еліта; 3. Групи, які розрізняють за характером свого впливу на маси:

• спадкова еліта, яка має вплив через фактор «крові»; • ціннісна еліта – базу свій вплив на інтелектуальному і моральному авторитеті; • функціональна еліта: джерелом впливу виступає наявність професійних знань і здібностей, необхідних для виконання управлінських функцій. 4. Групи, які розрізняють за способом свого формування і методами тиску на суспільну думку: • відкрита еліта. Цей тип еліти формується завдяки виборам, приналежність до неї визначається професіоналізмом, політичним статусом, економічним впливом. • закрита еліта. Відбір в еліту здійснюється з «кола собі подібних». Ця еліта не прониклива для суспільної думки, що неминуче відбивається на її здатності керувати суспільними процесами.

89 поняття «політична партія». Термін «партія» у перекладі з латинської означає частину якоїсь великої спільності. Партії набувають все більш чіткої організаційної й ідейно-політичної будівлі. В Україні політичні партії стали формуватися в 90-ті рр. XIX ст. Чотири ознаки Перша ознака — певна тривалість існування організації. .Друга ознака — наявність досконалої організації на всіх державних рівнях. Третя ознака політичних партій — прагнення центральних і місце­вих партійних організацій до влади. Четверта важлива ознака партій — пошук народної підтримки че­рез вибори або які-небудь інші політичні і суспільні структури. .Політичні партії виконують у суспільстві багато функцій, що мають конкретний історичний характер. Партії при то­талітарних режимах виконують дві основні функції: формують одно­думність і здійснюють керівну і напрямну роль у суспільстві. У демокра­тичних суспільствах політичні партії мають багато функцій: управлінська ; формування громадської думки; вплив на виборців; інформаційна функція; виховна; функція соціальної інтеграції; підготування і підтримки політичних лідерів.Одна з найважливіших функцій політичних партій — інформування громадян про рішення і наміри державної влади. Політичні партії виконують і виховну функцію в суспільстві.

?41 Соціальна держава – це держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину достойних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом.

Компетенція сучасної соціальної держави набагато ширша і поширюється на такі сфери, як освіта, охорона здоров’я, ринок праці, система соціального страхування від таких класичних ризиків, як хвороба, безробіття, вік тощо.

Ефективність соц. держави відбувається залежно від факторів, серед яких виділяють:

• високий рівень економічного розвитку країни, економічний ріст;

• згода основних політичних сил про необхідний набір соціальних програм, що реалізуватимуться державою;

• розвинуте відчуття відповідальності, законослухняності, суспільної солідарності.

?58.Громадсько-політичні рухи. Відповідно групи інтересів визначаються як добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політичними інсти-( тутами, насамперед із державою. Поняття «групи інтересів» указує на політичний вимір цих груп. Різні спільності людей, їхні об'єднання прояв­ляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері суспільства. Група тиску — це громадське об'єднання, ( яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою | цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади. Як феномен політичного життя групи тиску відомі впро­довж усієї історії .У вітчизняній науковій і навчальній літературі широко вживається поняття «громадські організації», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Як групи інтересів гро­мадські організації виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами, передусім державою. Групами інтересів є й багатоманітні суспільні рухи — само-| діяльні об'єднання мас, створені на основі спільності І інтересів і впорядкованої діяльності. Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо. Вони не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих довгочасних організаційних структур, певної вну­трішньої ієрархії, керівних центрів, програмних та статутних документів, фіксованого членства, внесків, що властиво для організацій. Суспільні рухи є об'єднаннями людей, які відрізняються своїми ідейними засадами й доктринами, цілями і спо­собами їх досягнення, чисельністю учасників і роллю в політичному житті. Функції груп У політичній системі суспільства групи інтересів інтересів виконують певні функції, до яких належить насамперед функція ар­тикулювання інтересів, тобто перетворення соціальних прагнень, емоцій та очікувань у певні політичні вимоги. Ці вимоги доводять до владних структур побажання громадян, тим самим залучаючи останніх у політичний процес, робля­чи їх суб'єктами політики. Профспілки . Провідне місце серед груп інтересів, виокрем­лених за соціальною основою, посідають професійні спілки — масові громадські організації найманих працівників, які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мету поліпшення умов життя і праці своїх членів. Жіночий рух заперечує чоловічу монополію на владу в суспільстві .

61 функції політичних партій. Політична партія — це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верст­ви, верств, яка виражає їхні інтереси. Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). Як в Україні, так і в сучасних суспільствах політичні партії виконують важ­ливі соціально значущі функції: — активізація та об'єднання великих суспільних груп; — формування ідеології та політичних доктрин;— участь у боротьбі за владу в державі й формування програм її діяльності;— участь у здійсненні державної влади;— формування громадської думки;— політичне виховання всього суспільства або його частини;— рекрутування й соціалізація нових членів партії;— підготовка й висунення кадрів для апарату держави, професійних спілок. Нині в політичному житті України умовно можна виділити п’ять головних напрямків диференціації діяльності політичних об’єднань, виходячи з їх ставлення до: 1. ідеї державної незалежності; 2. історичного періоду перебування України в складі Росії та СРСР; 3. самої нинішньої Росії та СНД; 4. форми державного устрою, організації влади і політичного режиму; 5. цілей, форм і методів проведення ринкових реформ.