66. Ресурси влади

Ресурси влади являють собою все те, що може бути використане для впливу на інших, що підвищує потенціал і силу впливу суб’єкта влади. Існують відкриті і приховані типи впливу.

У першому випадку використовуються такі ресурси, як: • силовий примус – втрата будь-яких благ, тілесні карання (історія людства знає безліч прикладів цього – тортури, концтабори), смертна кара. штрафи, звільнення з роботи тощо;• закон – традиція, звичай; • стимулювання – створення стимулів , якими виступають матеріальні та інші блага, що ними об’єкт влади нагороджується в обмін на поведінку ,що вимагається. Ресурс винагороди широко використають батьки, викладачі, керівники організацій, політики. Існують і інші класифікації ресурсів. Наприклад, ресурси поділяють залежно від сфер життєдіяльності.1.Економічні ресурси – матеріальні цінності;

2.Соціальні ресурси – соціальні і демографічні структури; 3.Культурно-інформаційні ресурси – знання й інформація, а також засоби їх отримання і поширення; 4.Адміністративно-правові ресурси – система управління, сукупність владних установ. 5.Силові ресурси – це зброя і апарат фізичного примусу (армія, поліція, спецслужби, суд).

59. Роль і місце політ еліт у суспільстві. У суспільстві еліта виникає в економічній, політичній, духовній та інших сферах життя і поділяється на “правлячу (панівну) еліту” і “неправлячу еліту”. На думку вченого, існування “правлячої еліти” випливає з психо­логічних рис людей, з їхньої здатності панувати та нав'язувати свою волю підлеглим класам. Така ситуація призводить до того, що в суспільстві відбувається постійна боротьба та зміна різного типу еліт шляхом їхньої циркуляції, кругообігу: стара пануюча еліта з часом поступається місцем новій. Необхідно підкреслити, що, на думку Г.Моски, поділ суспільства на панівну меншість і політичне залежну більшість (масу) також є неодмінною умовою існування цивілізації. В процесі розвитку суспільства постійно змінюються склад, структура “правлячого класу” без зміни його функцій. Влада меншості над більшістю стає можливою за рахунок кращої організації меншості. Водночас правління меншості, на думку Г.Моски, може бути як автократичним, так і ліберальним. Згідно з цим законом демократичний розвиток суспільства може відбуватися успішно лише за створення відповідної організації. А цей процес неможливий без виділення у суспільстві еліти — активної меншості, якій маса має довіряти через об'єктивну неможливість прямого контролю широких верств населення над великою організацієювиявлення, формулювання та обґрунтування інтересів суспільних груп;

21.функції політ. лідерства. Лідерство - це відносини міжлюдьми в процесі спільної діяльності, у якій одна сторона забезпечує перевагу своєї волі над іншою. Риси політичного лідера : популярність, вміння подобатися людям, політична інтуїція та ін.. В основі політичного лідерства лежать соціальні чинники, антропологічні і психологічні властивості індивіда. . Лідер-реформатор відстоює базові цінності даного політичного суспільства або його ідеальної моделі культури. Реформатор опирається на традиції, намагається зберег­ти все цінне, що було створено в попередній період розвитку сусільства. Лідер-революціонер відхиляє існуючі в суспільстві базові цінності , закликає до руйнації їх "до основи" і орієнтується на створення принципово нової суспільної системи. Лідер-консерватор вважає самим раціональним існуючий сус­пільний порядок, що він прагне зберегти й усталити.

72 Політична діяльність – особлива специфічна сфера суспільної діяльності яка охоплює політичне життя суспільства. Пд. Передбачає наявність певних умов: 1.наявність суб’єктів і об’єктів діяльності і відносини між ними; 2. мотиви і способи діяльності суб’єктів; 3. мета і програма діяльності (у відповідних політичних партіях); 4.здійснення відповідних дій для досягнення мети; 5. контроль за політичною діяльністю. Ієрархія суб’єктів політ. діяльності: 1.базові/первинні суб’єкти (нації, класи, регіони); 2. вторинні (політ. партії, громадсько-політ. організації ГПО, рухи); 3. безпосередній суб’єкт (політ. лідери, владні інститути). Можемо виділити наступні практичні політ. заходи: 1.політична демонстрація; 2.маніфестація – публічний масовий виступ з метою проголошення ідеї; 3.мітинг – публічне зібрання; 4.політ. вибори; 5.політ. участь – здійснення громадянами різних актів, заходів, спрямованих на реалізацію власних потреб; 6.політ. функціонування – здійснення діяльності інститутів державної влади. Типи політ. діяльності: 1.радикальні дії; 2.реформійські заходи; 3.політ.переворот.

60. Основні хар-ки прав. Держави Розвиток демократії безпосереднім чином пов’язаний із встановленням правової держави.

Головні принципи правової держави такі:

• верховенство закону, його панування над усіма сферами життя; • правовий характер самих законів, тобто їх відповідність міжнародним правовим стандартам; • пріоритет права і свобод особистості і її вільний розвиток; • взаємовідповідальність держави і особистості. • поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки, що виключає монополію будь-якого органу на владу.