2. Види корупції

Можна виділяти пряму й непряму індивідуальну корупцію, що виникає при покупці певного рішення або голосу через подарунки, гроші, забезпечення туристичними поїздками, проведення відпустки, закордонних відряджень за рахунок третьої особи, передачу у власність чиновника або його родичів дачі, квартири й т. ін. а також колективну корупцію, що укладається у фінансуванні партій, депутатських фракцій, виборчих кампаній й т. ін.

Для розуміння цього масового в Україні явища необхідно не тільки виявити, а й знайти механізми нейтралізації підстав корупції, що лежать у рішеннях і діях законодавчої влади (виробити істотні контрмотиви для Ті представників), у принципах функціонування виконавчої, у тому числі правоохоронної, і судової влади, ЩО перетворили корупцію у спосіб виживання в країні, що створили своїми діями й, особливо, бездіяльністю у дотриманні правових норм, які порушують, психологічну атмосферу, що сприймає корупцію в якості нормативної поведінки, і поступово та органічно вписується в спосіб життя громадян України.

Оскільки це лихо перейшло на рівень соціальної психології, то і конкретні заходи по боротьбі з корупцією потрібно застосовувати не тільки законодавчим шляхом, через створення чіткого механізму класифікації злочинів і вироблення реально діючих способів відшкодування збитку, найжорстокішого покарання представників правоохоронних і судових структур (повага до закону й страх неминучості покарання), а й через досягнення змін у соціальній психології по неприйняттю корупції (перехід від образу крутості й діловитості до ганебності й безчесності), мобілізацію всього суспільства на боротьбу із цим явищем. А це, у принципі, неможливо без цивілізованого суспільства, без солідарних дій громадсько-політичних об'єднань і чесних працівників правоохоронних структур, без дезавуювання корупціонерів будь-якого рангу через засоби масової інформації й Інтернет.

Що найперше необхідно для цього зробити? Взявши приклад з представників Міжнародного руху проти злочинності й корупції "Наше право", створити відповідну організацію в Україні, яка б зареєструвала в Інтернеті антикримінальний сайт, де розмішувала б інформацію про корупційні дії представників владних структур, про кримінал, що проникає у владу через вибори, про продажних суддів, про способи самозахисту громадян з опорою на чинне законодавство, про результати незалежних розслідувань. Сайт потрібний і для того, щоб з нього могли здобувати перевірену інформацію та інформацію, яку правоохоронні органи повинні перевіряти. Посилання на нього дозволять засобам масової інформації вберегтися від репресій з боку місцевих можновладців, а слідчі структури Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції й Служби безпеки України зможуть, при бажанні, виконувати свої обов'язки, одержувати від спеціальних комісій цього Руху значною мірою підготовлені матеріали для порушення кримінальних справ.

На жаль, на сьогодні соціальні верстви ще не усвідомили, що руйнівна дія корупції торкнеться згодом кожного, завдасть відповідної шкоди, і боротися з нею потрібно вже зараз і всім разом. Для цього необхідно згадане соціально-кримінальне явище перетворити у суспільній свідомості в неприйнятне за моральними міркуваннями, при якому вчинене призведе не тільки до карного покарання, але й до більше жорстокої речі — повної соціальної обструкції всієї родини (при якому оточуючі відмовляються контактувати і мати будь-яку справа з ЇЇ представниками). Діти, звичайно, не винуваті в злочинах батьків, але каші засоби масової інформації при відповідному настроєві в суспільстві могли б закрити доступ криміналітету до будь-яких державних посад. Співробітництво з Інтерполом і відповідні договори з іноземними державами цілком дозволяють повернути незаконно привласнене з інших країн, у тому числі й від близьких родичів. Потрібно тільки, щоб українське законодавство не перешкоджало цьому. Є варіанти й наші, власні. Наприклад, одним із варіантів можуть бути дані до мінімуму безпосередніх взаємодій чиновників і громадян (до прикладу, припинити нинішній бізнес митників з можливістю маніпулювати незаконно ввезеними товарами; скоригувати існуючі нормативні акти, які б дозволяли їх заохочувати у розмірі 5% вартості незаконно ввезеного вантажу).