2. Маркетинг як функція економічної системи.

Маркетинг, орієнтований і на продукт, і на споживача одночасно, направлений на всебічне зниження ризику для підприємства, називається інтегрованим маркетингом. Інтегрований характер маркетингової діяльності полягає в тому, що функції, які виконуються на підприємстві, узгоджені, тісно пов´язані, виконуються всіма структурними підрозділами на всіх рівнях управління, організаційно об´єднані в один комплекс і підпорядковані існуючій стратегії розвитку. Функції: аналіз маркет. середовища, розробка товарної, цінової, збутової та комунікативної політик.

Цілі маркетингової діяльності підприємства поділяються на загальні й конкретні.

Загальні цілі маркетингу пов'язані з економікою країни, конкретні – цілі маркетингу певного підприємства.  До загальних цілей відноситься: досягнення найвищого рівня споживання, досягнення спожив. задоволення, надання широкого вибору, підвищення якості життя.

Конкретні цілі: задоволення потреб споживачів, завоювання запланованої частки ринку, удосконал. маркет. структур управління збутом, стимулювання збуту.

Маркетингова система як підсистема організаційного управління існує в будь-якій фірмі, однак ступінь її розвитку і ефективності може бути різною. В організаційному відношенні у великих і середніх фірмах керуюче ланка маркетингової системи - спеціальні служби і підрозділи. У малій фірмі це може бути безпосередньо один з керівників.

Суб’єкти маркетингу:

1) Продуцент або обслуговуюча організація (компанія або людина, які випускають товари або надають послуги);

2) Оптова торгівля (організація або люди, які придба­ють продукцію для перепродажу її роздрібній торгівлі);

3) Роздрібна торгівля (організація або люди, діяльність котрих пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам);

4) Спеціалісти та спеціалізовані маркетингові фірми (організації або люди, які спеціалізуються на конкретних маркетингових функціях);

5) Виробничі споживачі (організації, люди, які при­дбають товари або послуги для використання у своїй діяльності);

6) Кінцеві споживачі

3. Ознаки класифікації маркетингу.

Залежно від об'єктів – виробничий, товарний, збутовий, ринковий і сучасний.

Залежно від рівня економічної системи: мікромаркетинг та макромаркетинг.

Мікромаркетинг — форма цільового маркетингу, за якої компанія орієнтує свої маркетингові програми на потреби чітко визначених і досить вузьких географічних, демографічних, психографічних і поведінкових сегментів.

Макромаркетинг – процес, за допомогою якого виробничий потенціал економіки використовується для задоволення індивідуальних та суспільних потреб.

Залежно від орієнтації маркетингової діяльності:

1) орієнтований на продукт – спрямований на вдосконалення якостей і властивостей товару;

2) орієнтований на споживача – передбачає попереднє вивчення потреб ринку;

3) змішаний – містить властивості двох попередніх видів маркетингу. 

За рівнем каналу розподілу:

1) наступальний (агресивний), спрямований на інтенсифікацію продажу і залучення більшої кількості покупців;

2) спробний – апробується певний вид товару у покупців–новаторів;

3) вибірковий – спрямований на певні сегменти ринку;

4) масовий – орієнтований на масового покупця. За ступенем охоплення ринку:

5) недиференційований – фірма звертається до всього ринку з пропозицією товару;

6) диференційований – фірма виступає на деяких обраних сегментах з пропозицією окремих товарів;

7) концентрований – фірма концентрує зусилля на одному сегменті ринку.

Залежно від сфери застосування:

1) товарів споживчого попиту – передбачає дослідження потреб споживчого ринку, розроблення та реалізацію товарів широкого вжитку;

2) виробничо-технічного призначення – передбачає вивчення промислового ринку, розроблення товарів промислового призначення, упровадження їх на ринок та реалізацію;

3) торговий – працює на ринку посередників;

4) прямих інвестицій – досліджує проблеми інвестиційної діяльності національної фірми за межами країни.

За ступенем охоплення території (за масштабом):

1) національний – досліджуються проблеми реалізації товару в межах національного ринку;

2) міжнародний (зовнішньоторговельний) – досліджуються проблеми збуту продукції національних підприємств, створених за кордоном;

3) експортний – займається додатковими дослідженнями іноземних ринків для національної фірми;

4) імпортний – здійснює додаткові дослідження умов ефективних зовнішніх закупівель товарів і умов впливу цього на конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

Споживчий маркетинг спрямований на кінцевих споживачів товарів, які купують їх для особистого некомерційного використання.

Промисловий маркетинг спрямований на промислових споживачів (юридичних осіб), які купують товари для використання у виробничому процесі, перепродажу або здавання в оренду.

Внутрішній маркетинг використовується підприємствами, продукція яких реалізується в межах однієї країни.

Міжнародний маркетинг використовується підприємствами, продукція яких реалізується на території декількох країн.