15. Конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність товару – це здатність товару конкурувати з товарами-аналогами на певному ринку у визначений період часу. Вимірюється коефіцієнтом, якщо показник  1, то товар КС і кращий за конкурентів, а якщо 1, то гірший.

Оцінка конкурентоспроможності товару проводиться в декілька етапів:

1. Вибір виробу для аналізу.

2. Вибір товарів для порівняння або формування товару-еталону.

3. Вибір параметрів конкурентоспроможності. Усі параметри слід розділити на технічні – ті, що деталізують якість товару, та економічні – ті, що деталізують ціну споживання. Базовим товаром, з яким порівнюється товар, може бути або товар фірми-конкурента, або еталон – гіпотетичний виріб, який задовольняє потреби споживачів на 100%.

Аналіз причин комерційного провалу нової продукції, як власної так і конкурентів, є критично важливим для компанії, так як дозволяє уникнути безлічі помилок у майбутньому. Умовно причини неуспіху новинки на ринку можна розділити на дві групи: маркетингові помилки і форс-мажорні обставини.

До останніх відносяться непередбачені зміни в зовнішньому середовищі, негативно позначилися на попиті на новий товар (різке падіння попиту, зміна споживчих переваг, несподівана реакція конкурентів, макроекономічні кризи і т. д.). Прогнозувати такі зміни досить складно, так само як і протистояти їм.

Однак найчастіше причинами неуспіху нової продукції стають маркетингові прорахунки компанії. Серед таких маркетингових помилок можна назвати:

* "Розмивання" новизни товару;

* Відсутність чіткого визначення мети;

* Помилки у виборі цільового ринку;

* Слабкий комплекс marketing-mix;

* Недосконалість якісних характеристик товару;

* Тимчасові помилки;

* Невідповідність планового і фактично необхідного бюджету.

15. Сервіс.

Сервіс – це комплекс додаткових послуг, які супроводжують товар. Організація сервісу на підприємстві повинна базуватись на таких принципах: обов'язковість надання, необов'язковість використання, еластичність (широкий пакет послуг), раціональна цінова політика, зручність, інформаційна віддача.

Класифікація: 1. За часом надання:

⵼ передпродажний;

⵼ післяпродажний (гарантійний та постгарантійний).

2. За змістом робіт:

⵼ жорсткий – послуги, від яких споживач не може відмовитись (є певним виключенням і може надаватись тільки для тих товарів, використання яких може бути небезпечним для здоров'я);

⵼ м'який – послуги, від яких споживач може відмовитись.

3. За спрямованістю:

⵼ прямий – послуги, які надаються безпосередньо споживачу певного товару;

⵼ непрямий – послуги, які надаються друзям або родичам споживача.

Існують наступні способи організації системи сервісу:

• сервіс ведеться виключно персоналом виробника нового товару;

• сервіс здійснюється персоналом філій підприємства-виготовлювача;

• для сервісу створюється консорціум виробників окремих видів обладнання, а також деталей і вузлів;

• сервіс доручається незалежній спеціалізованою фірмі;

• для виконання сервісних робіт залучають посередників (агентські фірми, дилерів), які несуть повну відповідальність за якість і задоволення претензій по сервісу;

Оскільки надання сервісу є потоковим процесом, пропонується оцінювати його ефективність з використанням логістичного підходу, тобто з точки зору 2 характеристик:

• Якості, що виражається ступенем відхилення фактичного значення інтегрального показника якості сервісу підприємства від базового чи очікуваного споживачем

• Вартості (економічності), що представляє собою сумму витрат споживача на забезпечення певної якості сервісу