Тема 6. Витрати виробництва.

1. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

2. Витрати виробництва в довготривалому періоді.

1. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

Без використання необхідних ресурсів неможливо створити нові блага.

Усі ресурси мають обмежений характер. Ресурси, витрачені на виробництво необхідного товару, втрачені для виробництва інших товарів: деревина → меблевий гарнітур або папір. Задача для виробника - з безлічі варіантів використання даного ресурсу вибрати найбільш ефективний. Тому будь-які витрати на виробництво носять альтернативний характер. Виробники повинні увесь час розраховувати, чого їм буде коштувати виробництво того чи іншого блага. Витрати - жертви цінності.

Витрати - сума коштів, спрямованих на оплату сировини, матеріальних ресурсів, послуг, витрачених на виробництво певного товару.

Представники західної економічної думки ґрунтовно розробили проблему витрат виробництва, виходячи з потреб зростання його ефективності. При цьому вони виходили з: а) обмеженості ресурсів; б) неможливості їх альтернативного використання. Австрійський учений Візер і американський учений Кларк увели категорії «вмінені витрати» (тобто приписувані комусь, віднесені на чийсь рахунок). Це дійсні витрати виробництва на певний товар, які дорівнюють найбільшій корисності тих благ, що суспільство могло б одержати, якби використані ресурси витрачалися інакше.

Вибір певних ресурсів для виробництва певного товару означає неможливість виробництва якого-небудь альтернативного товару. Тобто існує корисність, від якої відмовляються, або непряма корисність від виробництва альтернативного товару, використання альтернативного ресурсу.

Вмінені витрати з позиції окремої фірми поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні (явні) витрати пов'язані з придбанням фірмою ресурсів.

Вмінені витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати альтернативні ресурси.

Внутрішні (неявні) витрати пов'язані з використанням факторів, що є власністю самої фірми і її переваг (місце розташування, торгова марка).

Вмінені витрати дорівнюють вигоді, що була б отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.

Економічні витрати оцінюють альтернативні витрати в грошовій формі. Бухгалтерські витрати - фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва.

Людина, що будує собі будинок, не платить собі заробітну плату будівельника і тому з погляду бухгалтерських витрат вона не входить до складу загальних витрат на будівництво будинку. Але одночасно, будуючи собі будинок, людина втрачає можливість побудувати будинок для інших і отримати грошову винагороду за це. Тому з погляду економічних витрат вартість будинку повинна включати і заробітну плату будівельника.

При продажу будинку власник врахує свій особистий внесок у будівництво, що формально не був оцінений у грошах.

Покупець також врахує витрати праці власника будинку, тобто альтернативні витрати праці на будівництво. Таким чином при купівлі - продажу враховуються тільки економічні витрати.

Бухгалтери й економісти також по-різному підходять до визначення прибутку. Бухгалтерський прибуток = доход від реалізації – бухгалтерські (явні) витрати. Економічний прибуток = доход від реалізації – економічні (явні + неявні) витрати, розраховані як альтернативні (вмінені), які включають нормальний прибуток, що приходиться на ресурс “підприємницькі здібності”. Нормальний прибуток – мінімальна плата, достатня, щоб утримати і залучити ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Прибуткове з бухгалтерської точки зору підприємство може бути економічно збитковим, якщо використовувані ресурси дають менший результат, ніж могли б, якби використовувалися іншим способом.

Приклад. Власник фірми, що має приміщення і устаткування, вирішив виготовляти взуття. Доход від реалізації складає 7000 тис.грн.

Витрати	Бух. витрати	Економ. витрати
ЯВНІ
1. Сировина і матеріали	2000	2000
2. Паливо і електроенергія	500	500
З. Заробітна плата	3000	3000
4. Амортизація	800	800
НЕЯВНІ
1. Оренда приміщення		1200
2. Оренда устаткування		200
3. Заробітна плата власника як менеджера іншої фірми		900
Разом	6300	8600

З погляду бухгалтера фірма прибуткова: 7000-6300=700 тис.грн. З погляду економіста фірма отримує збитки: 7000-8600=1800 тис.грн. У цьому випадку власнику вигідніше покласти гроші в банк, приміщення й устаткування здати в оренду, знайти собі роботу менеджера у іншого підприємця.

Структура витрат фірми.

Проаналізуємо залежність витрат від обсягу продукції, що випускається, і від фактора часу. У діяльності підприємства виділяють миттєвий, короткостроковий і тривалий періоди.

У миттєвому періоді фактори виробництва стабільні, усі витрати постійні . У короткому періоді деякі витрати залишаються постійними, деякі змінні. У тривалому періоді усі витрати змінюються.

Витрати фірми в короткостроковому періоді.

Сукупні, постійні, змінні, середні, граничні.

Сукупні (валові) витрати (ТС) - сума усіх витрат для виробництва даного товару.

Постійні витрати (FC) - не залежать від обсягу випуску продукції: орендна плата, витрати на рекламу, процент за кредит, заробітна плата управлінського персоналу.

Змінні витрати (VC) – величина яких залежить від обсягу продукції, що випускається: витрати на сировину, паливо і электроенергію, заробітна плата робітників і т.і.

Сукупні витрати: TC=FC+VC. Графік сукупних витрат (ТС) повторює конфігурацію кривої змінних витрат, підняту над початком координат на величину постійних витрат..

Граничні (маржинальні) витрати (МС).

К ожного виробника цікавить питання: «Якщо я збільшу обсяг виробництва, що відбудеться з моїми витратами?» Відповідь може дати дослідження граничних витрат.

Граничні витрати (МС) відбивають додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції і визначаються як зміна загальних витрат при малій зміні обсягу випуску:

МС= ТС/ Q. МС не залежить від FC, тому що FC не залежить від того, виробляється додаткова продукція чи ні. МС залежить від VC. В міру збільшення VС МС спочатку убувають, потім зростають.

Середні витрати.

Середні постійні витрати (AFC) - постійні витрати на одиницю продукції: AFC=FC/Q

Середні змінні витрати (AVC) - змінні витрати на одиницю продукції: AVC=VC/Q

Середні сукупні витрати (АТС) - сукупні витрати на одиницю продукції ATC=TC/Q. Оскільки TC=FC+VC, ATC=(FC+VC)/Q=FC/Q+VC/Q = AFC+AVC - сума середніх постійних і середніх змінних витрат.

Між МС, АТС і AVC складаються важливі співвідношення.

Між МС і AVC: якщо AVC вище МС, AVC убуває з кожною наступною одиницею виробленої продукції. Коли AVC менше MC, AVC зростає. Тому AVC=MC, коли AVC_min.

Для співвідношення АТС і МС характерні такі самі закономірності. АТС=МС коли ATC_min.

У т.K де МС_min, крива ТС має перегин, тобто вона з опуклої стає увігнутою. Після т.К при кожнім Q АТС зростає.

Криві АТС і AVC увігнуті.

Поняття AVC необхідно для оцінки ефективності господарювання фірми, визначення рівноваги і перспектив розвитку - розширення, скорочення виробництва, вихід з галузі.

Порівняння ATC з рівнем цін дає можливість визначити величину прибутку. Це дозволяє обрати правильну стратегію фірми в короткостроковому періоді.

2. Витрати в довготривалому періоді.

Н а довгостроковому інтервалі усі витрати фірми змінні. Вона може перейти до більш прогресивних методів виробництва і заощаджувати на змінних витратах (праці). Крива середніх витрат у тривалому періоді (LAC) має таку ж U-образну форму, як і ATC, але причини їх однакової поведінки різні. У короткому періоді форма ATC залежить від дії закону спадної віддачі, а на форму LAC впливає зростаючий ефект масштабу і LAC убуває. Але в міру збільшення Q цей ефект зникає, а LAC збільшуються. Між кривими ATC і LAC існує тісний взаємозв'язок.

Формування кривої LAC відбувається під впливом ATC для різних Q.

Нехай фірма постійно збільшує обсяг продукції : Q₁ Q₂ Q₃; ATC₁ ATC₂ ATC₃.

Я кщо фірма випускає кількість продукції від Q₁ до Q₁^′ то ATC_min для даного Q будуть знаходитися на кривій ATC₁ від початку кривої до т.С₁. Перехід на криву ATC₂ – передчасний, тому що дасть збільшення середніх витрат. Випуск продукції від т.С₁ до т.С₂ необхідно виробляти з витратами ATC₂ , а з т.С₂ - перейти на криву ATC₃.

Таким чином крива, що відповідає довгостроковим середнім витратам LАС, огинає всі криві короткострокових середніх витрат ATC, показуючи мінімальні витрати виробництва при збільшенні обсягу виробництва Q.

При аналізі витрат фірми в довготривалому періоді важливе значення має ефект масштабу виробництва.

а) б) в)

а) - зростаюча віддача від масштабу – коли LAC убуває зі зростанням Q;

Зростаюча віддача від масштабу визначається

1) спеціалізацією праці (розподіл завдання на операції без переходів;

2) спеціалізацією управлінського персоналу;

3) ефективним використанням капіталу (більш дорогого устаткування);

4) виробництвом побічних продуктів.

б) - постійна віддача від масштабу – коли LAC не залежать від Q;

в ) - спадна віддача від масштабу – коли LAC зростають зі збільшенням Q. Підприємство надмірно велике. Збільшення управлінських витрат перекриває економію від зростання масштабу виробництва, має сенс виділення кількох самостійних підприємств.

У тривалому періоді всі ресурси є змінними. Крива LТC може бути побудована на основі безлічі ізоквант, кожна з яких являє собою певну виробничу функцію, і ізокост, що характеризують певні співвідношення цін на ресурси. Криві LTC завжди проходять через початок координат, тому що у тривалому періоді немає постійних витрат.

Криві довгострокових сукупних витрат:

а) - при постійній віддачі від масштабу;

б) - при зростаючій віддачі;

в) - при спадній віддачі;

Концепція витрат і функція витрат мають першорядне значення для визначення стратегії поведінки фірми на ринку.

Правило найменших витрат – витрати мінімізуються в тому випадку, коли кожна грошова одиниця, що витрачається на кожен ресурс, дає однакову віддачу – однаковий граничний продукт (MP).

Воно забезпечує рівновагу виробника: коли віддача усіх факторів однакова, зникає проблема їхнього перерозподілу, тому що немає ресурсів, які б принесли більший доход. Виробник знаходиться в стані рівноваги, коли досягається оптимальна комбінація факторів виробництва, при яких забезпечується максимум прибутку.

Правило має важливе значення для раціонального ведення господарства в умовах обмежених ресурсів.

Мінімізація витрат - основне завдання, що реалізується шляхом зміни усіх факторів з урахуванням кон'юнктури ринку.