3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

В основі створення ситуації рівноваги споживача лежить принцип убування корисності.

Приклад: ви зайшли в кав’ярню, де тістечко продається за 90 коп., склянка лимонаду – за 45 коп. У вас 4,5 грн. Необхідно вибрати такий набір благ, що принесе максимальне задоволення. Варіанти: купити 5 тістечок, але задоволення від п'ятого менше, ніж від першого. Якщо замість п'ятого тістечка купити 2 склянки лимонаду, сукупна корисність збільшиться, тому що перші 2 склянки лимонаду принесуть більше задоволення, ніж п'яте тістечко. В міру скорочення споживання тістечок і збільшення споживання лимонаду гранична корисність тістечок збільшиться, гранична корисність лимонаду зменшиться. Зрештою наступить рівновага споживача, коли не можна збільшити сукупну корисність, витрачаючи більшу частку грошей на одне благо і меншу на інше в рамках обмеженого бюджету. Гранична корисність у розрахунку на кожну одиницю вартості одного блага стає рівною граничній корисності в розрахунку на кожну одиницю вартості іншого блага:

.

Нехай ціна тістечка зменшиться. Рівновага порушиться. Для її відновлення необхідно, щоб гранична корисність тістечок зменшилася, або гранична корисність лимонаду зросла. Для цього відповідно до принципу убування граничної корисності споживач скоротить споживання лимонаду і збільшить споживання тістечок. Тим самим він буде діяти відповідно до закону попиту: зниження ціни товару (тістечка) приведе до купівлі більшої кількості цього товару.

Висновок: раціональний споживач у рамках обмеженого бюджету так здійснює свої покупки, щоб кожен придбаний товар приніс йому однакову граничну корисність пропорційно ціні цього товару. У цьому випадку він отримає максимальне задоволення.

Правило максимальної корисності (умову рівноваги споживача) можна виразити формулою:

, де - гранична корисність грошей (зважена гранична корисність). Це правило отримало назву другий закон Госсена: максимальне задоволення потреб споживача досягається у випадку такого розподілу його доходу, коли кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого товару, принесе однакову граничну корисність.

Передбачається, що доход і ціни фіксовані. З наведеної формули випливає:

, тобто співвідношення між граничними корисностями благ дорівнює співвідношенню їх цін.

В умовах рівноваги - гранична корисність блага дорівнює граничним витратам споживача.

Таким чином, раціональний вибір споживача передбачає зіставлення додаткових вигод і додаткових витрат і їх рівність: MВ = МС.

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Вибір споживача з ординалістських позицій

2. Криві байдужості, їх властивості.

3. Бюджетна лінія.

4. Оптимум споживача як модель раціонального споживацького вибору.

1. Вибір споживача з ординалістських позицій

Корисність не може бути ні виявлена, ні кількісно вимірена. Альтернативною кількісній теорії стала порядкова, розроблена Эджуортом, Парето, Фішером. У 30-і роки  сторіччя її розробляли Аллен і Хікс. Зараз вона найбільш розповсюджена.

При вимірюванні суб'єктивної корисності використовується не абсолютний (кількісний) підхід, а відносна шкала, що показує перевагу споживача або ранг споживаного набору благ, і не ставиться питання, на скільки один набір має перевагу над іншим. У порядковій теорії корисності твердження «Набір А має перевагу над набором В» еквівалентно твердженню «Набір А має більшу корисність для споживачів, ніж набір В». Тому задача максимізації корисності зводиться до задачі вибору споживачем найкращого товарного набору з усіх доступних для нього.

Порядковий підхід базується на аксіомах:

1. Аксіома повної (досконалої) упорядкованості.

Споживач здатний упорядкувати альтернативні набори товарів за допомогою відносин переваги (>) або байдужості (~). Це означає, що для будь-якої пари товарних наборів А і В споживач може вказати, що або А>В (А має перевагу над В), або А~В (А і В рівноцінні).

2. Аксіома транзитивності.

Якщо перший набір товарів порівняний з другим, а другий із третім, то перший порівняний з третім. Якщо А>В>С, або А~В>С, або А>В~С, то А>С. Якщо А~В~С, то А~С. Ця аксіома гарантує погодженість переваг. Інакше  поведінка споживача суперечлива (переваги “згорнулися в кільце”, тобто змінилися смаки).

3. Аксіома ненасичення.

Якщо набір А містить не меншу кількість кожного товару, ніж набір В, але якогось товару більше, то набір А має перевагу перед набором В. Мається на увазі, що потреби в товарах і послугах не мають насичення, тому більша кількість товару має перевагу над меншою.

4. Аксіома незалежності споживача

Задоволення споживача залежить тільки від кількості споживаних ним благ і не залежить від споживання інших споживачів. Виключаються випадки взаємних впливів: ефект приєднання до більшості (купується те, що купують інші), ефект сноба (домінує прагнення виділитися з юрби), ефект Веблена (престижне або демонстративне споживання, мета якого - справити незабутнє враження).

Способом зображення переваг споживача є функція корисності, визначена на товарному наборі – співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корисності (задоволення від споживання благ), якого досягає споживач.

U=(Q_X, Q_Y) – двухпродуктова модель для використання графічних методів, обмежених двовимірним простором.