2. Правові передумови для ринкових суб’єктів

Ринкове регулювання може ефективно працювати в «автоматичному режимі» лише за умов виконання певних правил, які встановлює правова система держави. Певні державні заклади мають повноваження приймати закони і забезпечувати їх виконання. Правова система держави створює спільне поле діяльності для всіх учасників.

Оскільки держава також повинна захищати механізми, що регулюють ринкову економіку, вона мусить проводити відповідну політику і в сфері конкуренції. Захист прав власності, охорона і посилення конкуренції є невідємними функціями держави в ринковій економіці.

В Конституції і окремих законах країни відображені фундаментальні цінності і принципи ринкової економіки, такі, як: індивідуальні свободи громадян; захист особистості від втручання приватних осіб і держави; регулювання економічних процесів з метою захисту суспільних інтересів і зменшення соціальної нерівності.

В країнах з розвинутою ринковою економікою ці свободи підкріплюються нормами кримінального права, ефективною судовою системою, нормами у сфері громадянського права.

В демократичних країнах законом чітко розмежовані державні і приватні інтереси, визначені обставини, за яких можливе втручання держави у приватну господарську діяльність, а також його форми і межі.

Держава в ринковій економіці діє як каталізатор перетворень і синтезатор приватних інтересів для того, щоб сприяти загальному благу. Якщо державні органи виявляються неспроможними виконувати свої зобов’язання по створенню і використанню послідовної правової системи, то та сама приватна зацікавленість, яка приносить багаті плоди, може привести до хаосу і анархії.

Нейтралізація цих сил є однією з найважливіших задач права в умовах ринкової економіки. Вона досягається шляхом законодавчих заборон недобросовісної конкуренції і зловживання монопольним станом. До них належать: створення належного законодавства про торгові товариства, банки і банківську діяльність; біржі і страхування; проведення раціональної фінансово-бюджетної і податкової політики.

В умовах ринкової економіки право повинно не тільки встановлювати межі дозволеної поведінки, але і сприяти розвитку ринкових відносин. Для цього використовуються різноманітні юридичні форми і правові норми.

Але ринкова економіка породжує нерівність у розподілі матеріальних благ, яка повинна корегуватися правовими засобами. Це правові норми про оподаткування, соціальне забезпечення, охорону праці, наймання житла, бюджетні дотації малозабезпеченим і т. і.

У сучасному світі жодна національна економіка не може процвітати без торгівлі з іншими країнами. Економічна замкнутість негативно позначається на добробуті держави і її громадян. Міжнародна торгівля і інвестиції розвиваються в умовах суттєвого зближення і уніфікації законодавства різних країн.

Завдання правової системи країни – забезпечити гнучке сприяння ринковим механізмам саморегулювання. Для цього механізми ринкової економіки повинні бути «вбудованими» і відповідну правову систему.

Спираючись на фундаментальні цінності сучасної ринкової економіки, кожна країна формує власну систему господарського законодавства. І хоча закони, що регулюють економічну діяльність, у різних країнах відрізняються, самі системи господарського законодавства достатньо схожі. Вони включають:

• основні принципи економіки (конституційне право; законодавство про міжнародні економічні відносини);

• право власності (громадянське право; власність на землю; законодавство про експропріації);

• торгове право, законодавство про підприємництво і господарські товариства;

• договірне право (законодавство про державне економічне планування і державні закупки; регулювання цін; законодавство про якість продукції і відповідальність виробника; про відповідальність при здійсненні зовнішньоторгових операцій);

• інтелектуальна власність (патенти; ліцензії; товарні знаки);

• судочинство і процесуальне право;

• трудове право (кодекс законів про працю; законодавство про профспілки і колективні договори; законодавство про заробітну плату і соціальне забезпечення; законодавство про зайнятість і ін.);

• фінансове і податкове законодавство (законодавство про банківську діяльність і кредити; цінні папери і фондові біржі; митне законодавство; валютне регулювання; податки; правила бухгалтерського обліку і звітності);

• правове регулювання страхової діяльності;

• міжнародне приватне право;

• міжнародні договори (економічне співробітництво; науково-технічне співробітництво; захист інвестицій; усунення подвійного податкообкладання; договори з Європейським Союзом, міжнародними фінансовими інституціями).

Законодавство країн з ринковою економікою складається не тільки з нормативних актів, які безпосередньо регулюють різноманітні економічні відносини. Воно передбачає формування публічно-правового середовища, де були б відображені демократичні принципи і цінності, нерозривно пов’язані з ринковою економікою.

До таких цінностей належить принцип правової держави. Правова держава передбачає належне забезпечення політичних, соціальних, економічних і культурних прав громадян. Це: наявність уряду, сформованого на демократичних засадах; верховенство і дотримання конституційних норм; повне і оперативне опублікування всіх нормативних актів і безперешкодний доступ громадян до опублікованого законодавства.

Це стабільність правових норм і зведення до мінімуму їх зворотної сили; справедливість і незалежність судів; гарантії учасникам громадянського, адміністративного, карного і арбітражного процесів; підтримання належної рівноваги між правами індивіда і колективу а також усвідомлення державою і особою своєї належності до етнічних, національних, регіональних і міжнародних співтовариств.