3. Бюджетна лінія.

Вибір споживача залежить не тільки від його переваг, але і від економічних факторів. Споживач намагається максимізувати корисність, але він обмежений бюджетом. Бюджетне обмеження показує, що сукупні витрати повинні бути не більше доходу. Якщо весь свій фіксований доход (I-income) споживач витратить на придбання товарів X і Y у кількостях Q_X і Q_Y за цінами P_X і P_Y, бюджетне обмеження може бути записане рівнянням бюджетної лінії:

I = P_X Q_{X +} P_Y  Q_Y або

Бюджетне обмеження – це лінія, що показує, які набори благ може придбати покупець за певну суму грошей у межах свого доходу.

Бюджетна лінія – геометричне місце точок, що представляють набори благ, придбання яких вимагає однакових витрат.

С піввідношення цін товарів ( ) визначає нахил бюджетної лінії, а відношення ( ) указує на точку перетину бюджетною лінією осі y.

Товарні набори, розташовані нижче бюджетної лінії (т.А1), обійдуться дешевше, вище бюджетної лінії (т.А2) – дорожче (недоступні споживачу).

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

• зміна доходу споживача;

- зміна цін на товари

При зміні доходу бюджетна лінія зсувається паралельно убік його зменшення або збільшення (а, б), зміна ціни на товар Х приводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії (в, г).

4. Оптимум споживача як модель раціонального споживацького вибору.

К рива байдужості і бюджетна лінія використовуються для графічної інтерпретації ситуації споживацької рівноваги. Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, що купуються, яка максимізує корисність за наявності бюджетного обмеження. Поєднаємо карту кривих байдужості і бюджетну лінію в одній системі координат. Обираючи оптимальний набір, споживач ставить перед собою дві мети: 1. Витратити весь доход. Тому його не цікавлять комбінації, що знаходяться нижче бюджетної лінії (т.Во). Набори, розташовані вище бюджетної лінії, недоступні для нього (В4). 2. Зайняти максимально віддалену від початку координат криву байдужості, щоб отримати максимальне задоволення. Набори В1, і В3 забезпечують найнижчий рівень корисності. Рухаючись уздовж бюджетної лінії, споживач переходить до більш високої кривої байдужості (т.В2) і, отже, збільшує корисність.

Споживач витратить усі свої гроші й отримає максимально можливе задоволення, якщо він придбає комбінацію товарів, яка відповідає точці, де бюджетна лінія збігається з дотичною до найвищої з доступних кривої байдужості (т.В2). У цій точці нахил бюджетної лінії дорівнює нахилу кривої байдужості , отже умова рівноваги може бути записана як = або = ,

тобто в точці споживацького оптимуму гранична норма заміни двох благ дорівнює оберненому відношенню цін цих благ.

Р озглянутий випадок являє собою внутрішню рівновагу споживача, тому що точка оптимуму лежить усередині графічного двовимірного простору товарів.

Бувають випадки, коли бюджетна лінія і криві байдужості мають різний нахил і не торкаються, тоді оптимальне рішення – положення, найбільш близьке до торкання, називається кутовим. Воно визначається перетином бюджетною лінією однієї з осей координат і кривої байдужості (а, б).

На рисунку а) оптимум досягається в т.М, тому що на рисунку б) - у т. , тому що .

У такий спосіб кутове рішення в порядковій теорії корисності передбачає придбання тільки одного виду товарів. У реальній ринковій ситуації (багатопродуктова модель) кутове рішення - скоріше правило, тому що ніхто не купує усі види товарів, пропонованих ринком.