6. Суспільні блага і суспільний вибір.
Ринкова конкурентна система здатна враховувати тільки приватні потреби, що фінансуються індивідами за посередництвом ринку. Але існують потреби, які неможливо задовольнити через купівлю бажаної кількості товару або послуги на приватній основі.
Різниця між товарами приватного споживання і суспільними товарами:
Приватний товар (або приватне благо) – це таке благо, що складається з досить малих одиниць і підлягає (підкоряється) дії принципу винятковості.
Принцип винятковості означає, що той, хто хоче і може платити рівноважну ціну, одержує благо, а той, хто не може або не хоче платити таку ціну, виключається з числа споживачів вигод, що забезпечує це благо.
Суспільний товар (або суспільне благо) – це благо, що складається з таких великих одиниць, що в більшості випадків не може бути продано індивідуальним покупцям і на який не поширюється принцип винятковості.
Суспільне благо неконкурентне, тому що граничні витрати додаткового споживача дорівнюють нулю.
Не існує ефективних способів відсторонення індивідів від користування вигодами цих благ із самого початку їх виникнення. Вигоду від суспільних благ суспільство одержує завдяки виробництву таких благ, а не завдяки їх купівлі, як у випадку з приватним благом.
Особливості побудови кривої попиту на суспільне благо проілюстровані на рис. :
Q – обсяг суспільного блага;
D
1
і D2
- індивідуальний попит; D*
- сума корисності споживача.
Неможливість визначення ціни на кожну одиницю суспільного блага;
Крива попиту на суспільне благо будується шляхом додавання граничних корисностей усіх споживачів при кожному можливому обсязі споживання.
Рис. . Побудова кривої попиту на суспільне благо
Визначення оптимальної пропозиції суспільного блага показано на рис. .
К
рива
MC
показує граничні витрати пропозиції
додаткової одиниці суспільного блага
Крива попиту D показує граничну суспільну корисність кожної одиниці суспільного блага.
Ефективний випуск чистого суспільного блага – у т.E, де сума граничних корисностей суспільного блага для індивідуальних споживачів дорівнює граничним витратам виробництва цього блага.
Основна проблема, пов'язана з суспільними благами, полягає в тім, що споживач може користуватися вигодами певного продукту, нічого не витрачаючи на його виробництво. Суспільне благо має своєрідний зовнішній ефект: як тільки хто-небудь починає його споживати, це благо стає доступним для усіх.
Тому в споживача виникає бажання уникати виплат, що зменшує можливості пропонувати подібні блага через ринкові угоди. Щоб суспільство користувалося такими благами, забезпечити їх повинна держава, а фінансувати їх виробництво необхідно за допомогою податків.
7. Економічна роль держави в ринковій економіці.
Конкурентна ринкова система поряд з безумовними перевагами має певні недоліки, обмеження яких або управління якими є основою діяльності держави на мікроекономічному рівні.
Недосконалість ринку виявляється в тім, що він не в змозі забезпечити ефективний розподіл і використання ресурсів.
Причини недосконалості ринку:
влада монополістів;
існування суспільних благ;
наявність зовнішніх ефектів економічної діяльності;
недосконала (асиметрична) ринкова інформація.
Недосконала (асиметрична) інформація – витрати або вигоди від ринкових угод, при яких одна частина учасників має важливу інформацію, а інша – не має (продавець знає про товар більше, ніж покупець; страхувальник про об'єкт страхування – більше, ніж страхова компанія).
Недосконалість ринку обумовлює необхідність державного втручання в економіку.
Держава використовує заходи, спрямовані на протидію негативним наслідкам ринку на мікроекономічному рівні:
- забезпечує правову основу ефективної економічної діяльності;
- створює умови для розвитку конкуренції;
- проводить активну антимонопольну політику і здійснює контроль природних монополій;
- регулює проблеми розподілу ресурсів, пов'язані з зовнішніми ефектами;
- фінансує і виробляє суспільні блага;
- сприяє поширенню об'єктивної інформації про норми стандартизації, якості, безпеки й інших властивостей споживчих товарів.
- обмежує виробництво товарів з негативними зовнішніми ефектами і стимулює виробництво товарів з позитивними зовнішніми ефектами.
Частка державних витрат у ВНП у розвинутих країнах зростає. Держава проводить антиінфляційну політику, скорочує безробіття, бере участь у структурних змінах, стимулює науково-технічний прогрес, підтримує високі темпи розвитку національної економіки, здійснює регіональне, зовнішньоекономічне регулювання.
Державний апарат прагне розв’язати два взаємопов’язаних завдання: забезпечити нормальну роботу ринку і пом'якшити гострі соціально-економічні проблеми.
Однак, на жаль, відомі випадки, коли держава не в змозі забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів.
До «провалів» держави відносять:
1. Обмеженість необхідної для прийняття рішень інформації. Як на ринку можливе існування асиметричної інформації, так і урядові рішення можуть прийматися часто при відсутності надійної статистики, урахування якої дозволило б прийняти більш правильне рішення. Крім того, наявність потужних груп з особливими інтересами, активного лобі, потужного бюрократичного апарату приводить до значного викривлення навіть тієї інформації, що є.
2. Недосконалість політичного процесу: раціональна поведінка, лобізм, маніпулювання голосами внаслідок недосконалості регламенту, логролінг, пошук політичної ренти, політико-економічний цикл і т.д.
3. Обмеженість контролю над бюрократією. Стрімке зростання державного апарату створює все нові і нові проблеми у цій сфері.
4. Нездатність держави повністю передбачити і контролювати найближчі і віддалені наслідки прийнятих нею рішень. Економічні агенти часто реагують не так, як передбачав уряд. Їх дії значно змінюють значення і направленість прийнятих урядом акцій (або законів, ухвалених законодавчими зборами). Заходи, здійснювані державою, вплітаючись у загальну структуру, часто приводять до відмінних від первісних цілей наслідків. Тому кінцеві результати дій держави залежать не тільки, а часто і не стільки від неї самої.
Діяльність держави, спрямована на виправлення «провалів» ринку, сама виявляється далекою від досконалості. До фіаско ринку додається фіаско уряду. Тому необхідно суворо стежити за наслідками її діяльності і корегувати її в залежності від соціально-економічної і політичної кон’юнктури.
Стрімке збільшення державного сектора і державного регулювання в умовах ринкової економіки не може бути безмежним. Ринкова економіка накладає на функції держави певні обмеження. Неприпустимі такі методи втручання держави, які руйнують ринковий механізм, підміняють його прямим адмініструванням. Значно ефективніше діють непрямі регулятори – податки, субсидії, особливо ті з них, які органічно вмонтовані в ринкову економіку. Економічні методи повинні використовуватися таким чином, щоб вони не підміняли дії ринкових сил, а скоріш послабляли або підсилювали дію ринкових сил. Всі економічні регулятори суперечливі. Короткострокові вигоди можуть обернутися довгостроковими втратами. Використовуючи цілий набір економічних заходів, не треба забувати, що багато з них діють в різних, іноді протилежних напрямках. Тому необхідно своєчасно визначати їх негативні ефекти і заздалегідь вживати заходів по їх ліквідації. Взагалі сфера дії прямих і опосередкованих адміністративних заходів повинна бути точно визначена.