Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з методичними вказівками, літературою і стандартами, які рекомендуються до даної роботи.

2. Вибрати посадки шпонкових з’єднань відповідно до виданого викладачем варіанту.

3. Побудувати схеми полів допусків.

4. Виконати креслення складальної одиниці (вал – шпонка – корпус) та робочі креслення валу і корпусу (фрагменти, що з’єднуються з шпонкою), на них привести позначення вибраних полів допусків.

5. Зробити висновок про забезпечення необхідної працездатності шпонки.

Контрольні питання

1. У чому полягає і чим викликане своєрідне значення допусків на посадки шпонок?

2. Які фактори впливають на вибір посадок для кріплення шпонками?

3. Які додаткові технічні вимоги до поверхонь деталей, шпонко­вих з’єднань?

4. Назвати параметри, в залежності від яких призначаються те чи інше шпонкове з’єднання.

5. Які поля допусків використовують для посадок шпонок на вал, в корпус?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 16

Вибір посадок підшипників кочення на вали та в корпуси

Мета: оволодіти методикою розрахунку і вибору посадок підшип­ників кочення; закріпити навички користування таблицями допусків і посадок для гладких циліндричних з’єднань.

Обладнання та матеріали: стандарт "Поля допусків та рекомен­довані посадки" (ГОСТ 25347−82); індивідуальні картки-завдання; приклади розрахунку і вибору посадок підшипників кочення.

Теоретичні відомості

В сучасному машинобудуванні великого поширення набули підшипники кочення. Підшипники кочення складаються із зовніш­нього 1, внутрішнього 2 кілець, які мають доріжки кочення, тіл кочення 3 (шариків або роликів) і сепараторів 4, які утримують тіла кочення на певній відстані одне від одного (рис. 16.1).

Рис. 16.1. Радіальний шариковий підшипник:

1 − Зовнішнє кільце;

2 – внутрішнє кільце;

3 − Шарик; 4 – сепаратор

Рис. 16.2. Підшипники кочення.

а − радіальний шариковий;

б − радіальний роликовий;

За формою тіл кочення підшипники поділяються на шарикові (рис. 16.2,а) і роликові (рис. 16.2,б) при цьому останні можуть бути з циліндричними, конічними, бочкоподібними, голчастими і з витими роликами.

За напрямом зусилля, що сприймають підшипники, вони поділяються на радіальні, упорні й радіально-упорні.

Монтажними поверхнями підшипників є зовнішня цилінд­рична поверхня зовнішнього кільця з діаметром D внутрішня циліндрична поверхня внутрішнього кільця з діаметром d, а також торцеві поверхні цих кілець.

Діаметри монтажних поверхонь D і d, а також ширина підшипника В стандартизовані і визначають зовнішню взаємоза­мінність підшипників.

Розмірна серія підшипника кочення − поєднання серій діаметрів та ширини, які визначають габаритні розміри підшипників кочення. Для підшипників кочення встановлено розмірні серії: особливо легку, легку, середню і важку.

Працездатність і довговічність підшипників кочення значною мірою залежить від точності їх виготовлення і характеру з’єднання з монтажними поверхнями валів і отворів корпусів.

Точність підшипників кочення − міра відповідності дійсних значень геометричних і функціональних параметрів виготовленого підшипника кочення та його деталей розрахунковим чи номіналь­ним значенням.

Точність підшипників кочення визначається такими основ­ними показниками:

− точністю монтажних (приєднувальних) поверхонь, тобто точністю розмірів і форми отвору діаметром d внутрішнього кільця 2 (рис. 16.1) і циліндричної поверхні діаметром D зовнішнього кільця 1 і ширини кільця В (b) (рис. 16.1, 16.2);

• точністю розмірів і форми тіл кочення, а також доріжок кочення зовнішнього та внутрішнього кілець;

• шорсткістю монтажних і торцевих поверхонь кілець та ін.

Залежно від кількісного значення показників точності для підшипників кочення встановлені класи точності (ДСТУ 3012-95). Найпоширенішим є нульовий клас точності.

Підшипники кочення маркують нанесенням на торець одного з кілець підшипника ряду цифр і літер, які умовно означають внутрішній діаметр, серію, тип, конструктивні особливості, клас точності, додаткові вимоги, тощо.

Перші дві цифри справа означають його внутрішній діаметр d. Для підшипників з d = 20...495 мм розмір внутрішнього діаметра визначається множенням зазначених двох цифр на 5. Наприклад, підшипник 7309 має d = 45мм (09 × 5 = 45).

Третя цифра справа означає серію діаметрів: особливо легка серія − 1, легка − 2, середня − 3, важка − 4 і т.д.

Четверта цифра справа означає тип підшипника.