50 Основні види худ літ в історичній площині й сучасної худ літ.

Висока, канонічна класика; белетристика;масова – 19ст.

Для греків масові вистави – поєд 3 видів мистецтва; з’являється друкарський станок – кожна людина може придбати книгу, освіта стає масова, всі вміють і хо читати, з’яв. висока, сер. і масова літ-ра.

Висока – світова класика (для європейців европ. класика); регіональна класика – національна клас., канон нац.. літ-ри, до фр лір-ри звертається японська; світова – рос- Толстой, достоєвський, Чехов – входять до світов класики+ Пушкін з Євгенієм Онєгіним і Піковою дамою+ Гоголь; Національна не пов’язана з програмою в школі, ун-ті

Белетристика – 19ст з’яв. Значить літ-ра, яка друкується зараз, Бальзак. Діккенс, Твен, По, – заробляли літературою на життя,

З’яв. жанри масової літератури – пригодницько-істор роман, жанр-детектив, істор тексти, фентезі, жіночий роман, на масовій лір-рі – заробляти! Найбільш розвин в Росії, Америці+ весь англомовний світ, Індії. Китаї, де є свій вн ринок, ; масова літ-ра – індустріальне виробництво, дуже часто колективна

51. Історизм поняття автор.

До того, як критика стала предметом індустрії, було відсутнє поняття авторського права(інтертекстуальність)

Мішель Фуко, Барт – концепція смерті автора(повна інтертекстуальність)

Фуко «Що таке автор»

• Автор не «виражає себе» у письмі

• Автор помер і трактується Фуко як «що», а не як «хто»

• автор усмертнює власний текст, я якому зникає авторська індивідуальність і разом з нею щось таке, як «твір» і «письменство», відавторське письмо.

• «автор» є тільки певною функціональною засадою(автор-функція – своєрідний вимір дискурсу, в якому діють обмеження, вибір, винятки, тобто вільна циркуляція значень)

• Суспільство може обійтися без автора особи

• Авто – ідеологічна фігура, що може характеризувати стиль

• Ім’я автора виконує певну роль щодо наративного дискурсу, утверджуючи класифікаційну функцію. Таке імя припускає групування в цілісність певної кількості текстів, їх визначення та розрізнення методом протиставлення іншим текстам.

Барт «Смерть автора»

• В письмі руйнується будь-яке уявлення про голос,джерело. В письмі втрачається сам ототожніть, і в першу чергу тілесна тотожність того, хто пише.

• Якщо про будь-що розповідається заради розповіді – голос відривається від совог джерела, для автора наступає смерть і починається письмо.

• Сучасний текст створюється та читається таким чином, що автор усувається на всіх його рівнях

• Сучасний скриптор народжується одночасно з текстом, в нього немає ніякого буття до та поза письмом, віен не той суб’єкт, по відношеню до якого книга була в предикатом

• Будь-який текст завжди пишеться тут і зараз

• Рука скрип тора втрачає зв'язок з голосом, виконує лише суто начертальний жест

• Коли тексту присвоюється автор – він наділяється кінцевим значенням, тобто замикається