- •1. Зародження літературозн. Як поетики та риторики в Античність.
- •2. Основні ідеї «Поетики» Аристотеля.
- •3. Унормованість поетичної творчості Горацієм у «Посланні до Пісонів».
- •4. Н. Буало як теоретик класицизму.
- •5. Розвиток нормативних поетик в Європі та в Україні.
- •6. Початок філософсько-естетичних рефлексій щодо літератури.
- •7. Зародження та розвиток академічного літературознавства.
- •8. Основні течії академічного літературознавства у першій половині 19 ст.
- •9. Академічне літературознавство в 2-й половині 19 ст.
- •10. Якісні перетворення у літературознавстві кінця 19 – початку 20 ст.
- •15. Творчість ф.Ніцше: конц. Аполонів (а). Та діонісій (д). Початків у мистецтві.
- •14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.
- •11,12 Літературознавство і літ.Критика доби модернізму і хХст.
- •13. Сучасні розгалудження науки про літературу.
- •17. Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •20. Поступ герменевтики у працях Гадемара.
- •18. Розвиток герменевтики як методології пізнання художнього тексту.
- •16. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів Ніцше.
- •17. Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •19. Концепти р. Інгардена щодо форми пізнання літературного твору.
- •16. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів Ніцше.
- •21. Психоаналіз з. Фройда та його вплив на літ-во
- •22. Вчення про Едіпів комплекс та науку про літ-ру
- •23. Потяг до смерті (танатос) та втілення його у практиці майстрів красного письменства
- •24. Теорія архетипів к.Г. Юнга: вплив на розвиток архетипної критики
- •31. Подальший розвиток ідей Бахтіна (концепція інтертекстуальності Крістевої)
- •32. Структуралізм як дослідницький метод у літ-стві.
- •33. Структуралістський етап творчості Барта.
- •34. Наратологія як наука про оповідні структури.
- •35. Методологія семіотичних студій у літературознавстві.
- •36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.
- •39. Деконструктивістські стратегії ж.Дерріди.
- •40. Роль і місце теорії літератури в контексті гуманітарних наук за Поль де Маном.
- •46 Поняття література та літературність
- •47 Образна природа мистецтва слова
- •48 Взаємовідносини худ літ ті її реципієнта в історичній площині
- •49 Основні функції художньої словесності
- •50 Основні види худ літ в історичній площині й сучасної худ літ.
- •51. Історизм поняття автор.
- •52. Автор у творі й автор як реальна особа.
- •53. Реципієнт: слухач, глядач, читач.
- •54. Що таке «історія літ-ри»: різні концепти витлумачення цього поняття.
- •55. Особл – ті визначення літературної епохи й літературної доби.
- •56. Різні концепції поняття «літературний стиль»
- •57. Традиційний науковий апарат вивчення курсу «Історія літератури» та його можливі інтерпретації.
- •58. Парадигма літературного процесу д. Чижевського
- •59. Основні стадії розвитку літератури в Європі та Америці. Специфіка ін. Регіонів
- •60. Модернізм у художній літературі кінця 19-20 ст.
18. Розвиток герменевтики як методології пізнання художнього тексту.
Гермене́втика (др.-греч. — мистецтво тлумачення) — напрям у філософії XX століття, що утворився на основі теорії інтерпретації літературних текстів. З точки зору герменевтики завдання філософії полягає в тлумаченні граничних значень культури, оскільки реальність ми бачимо крізь призму культури яка являє собою сукупністю основоположних текстів.
У широкому сенсі поняття "герменевтика" = :
1. мистецтво інтерпретації (тлумачення) текстів
2. теорія розуміння (сенсу)
3. мистецтва розуміння чужої індивідуальності
4. вчення про принципи гуманітарних наук.
Cам термін "герменевтика" був використаний Хайдеггером для позначення деякої практики, зразком якої могла бути класична теологічна герменевтика, або наука про тлумачення текстів Священного Писання. Для нього було значиме поєднання в цьому терміні сенсів "тлумачення" і "звістка" - останній сенс задавався етимологічно, бо сам термін пов'язаний із іменем бога-провісника Гермеса.
Термін герм-ка застосовувався найчастіше відносно біблейських текстів, потім — у значенні вчення про відновлення первинного сенсу літературних пам'ятників, що дійшли в частковому вигляді, незрозумілих без коментарів,у значенні тлумачення твору (наприклад, пояснювальні видання авторів). У цьому сенсі герм-ка — дисципліна філологічної критики.
Герм-ці надається велике значення в літературознавстві, бо при дослідженні будь-якого пам'ятника літератури необхідно його максимально об'єктивне тлумачення. Під текстом в герм-ці розуміють не лише рукописні твори авторів, але і витвори мистецтва, історичні події і інші об'єкти, які «піддаются» розумінню. Процес розуміння розглядають як рух по так званому колу герм-ки. З одного боку текст розглядають по відношенню до епохи, літературного жанру. З іншого боку, текст є духовним життям автора, а його духовне життя є частиною історичної епохи. Перехід від загального до конкретного і є рухом по герм.-му колу.
Герменевтика також є філософським методом аналізу тексту = філософ. напрям, що розробляє філософське вживання герменевтики. Прихильники і філософи, що внесли значний вклад до герменевтики: Гадамер, Шлейермахер і Поль Рікёр.
Логико-семантичні концепції основну увагу приділяли аспекту репрезентації мовної діяльності, тобто здібності мови передавати інформацію про деяке положення справ, незалежно від здатності людини формулювати або сприймати цю інформацію. Концепції герменевтик, навпаки в основному приділяли увагу саме проблемі рецепції, тоді як процедура кодування інформації залишалася за межами їх уваги. У вітчизняній філософській традиції проблема мови і комунікації інтенсивно розроблялася А.Ф. Лосевим (філософія імені) і М.М. Бахтіним (філософія діалогу). При цьому творці філософської герм-ки ставили за мету філософське осмислення досвіду, накопиченого традицією герм-ки. Герм-ка як направлення оформилася завдяки діяльності Х.-Г. Гадамера, особливо його єдиній крупній роботі "Істина і метод". Проте сам Гадамер неодноразово відзначав що його концепції склалися під впливом робіт Е. Гуссерля і м. Хайдеггера.