18. Розвиток герменевтики як методології пізнання художнього тексту.

Гермене́втика (др.-греч. — мистецтво тлумачення) — напрям у філософії XX століття, що утворився на основі теорії інтерпретації літературних текстів. З точки зору герменевтики завдання філософії полягає в тлумаченні граничних значень культури, оскільки реальність ми бачимо крізь призму культури яка являє собою сукупністю основоположних текстів.

У широкому сенсі поняття "герменевтика" = :

1. мистецтво інтерпретації (тлумачення) текстів

2. теорія розуміння (сенсу)

3. мистецтва розуміння чужої індивідуальності

4. вчення про принципи гуманітарних наук.

Cам термін "герменевтика" був використаний Хайдеггером для позначення деякої практики, зразком якої могла бути класична теологічна герменевтика, або наука про тлумачення текстів Священного Писання. Для нього було значиме поєднання в цьому терміні сенсів "тлумачення" і "звістка" - останній сенс задавався етимологічно, бо сам термін пов'язаний із іменем бога-провісника Гермеса.

Термін герм-ка застосовувався найчастіше відносно біблейських текстів, потім — у значенні вчення про відновлення первинного сенсу літературних пам'ятників, що дійшли в частковому вигляді, незрозумілих без коментарів,у значенні тлумачення твору (наприклад, пояснювальні видання авторів). У цьому сенсі герм-ка — дисципліна філологічної критики.

Герм-ці надається велике значення в літературознавстві, бо при дослідженні будь-якого пам'ятника літератури необхідно його максимально об'єктивне тлумачення. Під текстом в герм-ці розуміють не лише рукописні твори авторів, але і витвори мистецтва, історичні події і інші об'єкти, які «піддаются» розумінню. Процес розуміння розглядають як рух по так званому колу герм-ки. З одного боку текст розглядають по відношенню до епохи, літературного жанру. З іншого боку, текст є духовним життям автора, а його духовне життя є частиною історичної епохи. Перехід від загального до конкретного і є рухом по герм.-му колу.

Герменевтика також є філософським методом аналізу тексту = філософ. напрям, що розробляє філософське вживання герменевтики. Прихильники і філософи, що внесли значний вклад до герменевтики: Гадамер, Шлейермахер і Поль Рікёр.

Логико-семантичні концепції основну увагу приділяли аспекту репрезентації мовної діяльності, тобто здібності мови передавати інформацію про деяке положення справ, незалежно від здатності людини формулювати або сприймати цю інформацію. Концепції герменевтик, навпаки в основному приділяли увагу саме проблемі рецепції, тоді як процедура кодування інформації залишалася за межами їх уваги. У вітчизняній філософській традиції проблема мови і комунікації інтенсивно розроблялася А.Ф. Лосевим (філософія імені) і М.М. Бахтіним (філософія діалогу). При цьому творці філософської герм-ки ставили за мету філософське осмислення досвіду, накопиченого традицією герм-ки. Герм-ка як направлення оформилася завдяки діяльності Х.-Г. Гадамера, особливо його єдиній крупній роботі "Істина і метод". Проте сам Гадамер неодноразово відзначав що його концепції склалися під впливом робіт Е. Гуссерля і м. Хайдеггера.