- •1. Теплопровідність речовин
- •1.1. Коефіцієнт теплопровідності речовин.
- •1.2. Температурне поле. Закон Фур’є.
- •1.3. Диференційне рівняння теплопровідності для нерухомого середовища.
- •1.4. Окремі випадки диференціальних рівнянь теплопровідності. Класифікація задач теплопроводності.
- •1.5 Умови однозначності
- •Методи вимірювання коєфіцієнту Теплопровідності
- •2.4 Метод циліндричних шарів. 19
- •2.6 Метод Кольрауша. 25
- •2.7 Вимірювання коефіцієнта теплопровідності газів 27
- •Розділ 1 теплопровідність речовин
- •1.1. Коефіцієнт теплопровідності речовин.
- •Розділ 2 Методи вимірювання коефіцієнту теплопровідності
- •2.1. Вимірювання коефіцієнта теплопровідності твердих тіл методом плоского шару.
- •2.3. Відносні методи визначення коефіцієнта теплопровідності. Метод Хрістіансена. Метод циліндрів.
- •2.4. Метод циліндричних шарів.
- •2.5. Визначення коефіцієнта теплопровідності металевого стержня (Метод Бората-Вінера)
- •2.6. Метод Кольрауша.
- •2.7. Вимірювання коефіцієнта теплопровідності газів
- •Розділ 3 експериментальне визначення коефіцієнту теплопровідності металів
- •3.1. Визначення коефіцієнта теплопровідності платини.
- •3.2. Врахування теплообміну з навколишнім середовищем.
- •Коефіцієнта теплопровідності вольфраму.
- •Методи вимірювання теплоємності
- •Теплоємність газів, рідин і твердих тіл.
- •Вимірювання теплоємності
- •Визначення водяного еквівалента калориметра
- •Визначення водяного еквівалента термометра
- •Метод змішування
- •Метод електричного калориметра
- •Відносний метод
- •Метод охолодження
- •Метод випромінювання
- •Метод постійної течії (неперервного витікання рідини)
- •Метод термічного аналізу
- •Визначення співвідношень питомих теплоємкостей газу методом Клемана – Дезорма
- •До методів визначення коефіцієнту температуропровідності
- •4.5. Охолодження (нагрів) циліндра і кулі
- •4.7 Регулярний тепловий режим
- •1.8. Періодичний нестаціонарний процес теплопровідності
- •Література
Розділ 3 експериментальне визначення коефіцієнту теплопровідності металів
3.1. Визначення коефіцієнта теплопровідності платини.
В даній роботі визначалося значення коефіцієнту Відемана-Франца для платини, тобто відношення коефіцієнту теплопровідності до коефіцієнту електропровідності. Робоча установка представлена на рис.3. Термопарний манометричний перетворювач типу ПМТ-2 містить платинову нитку, що є основним елементом з відомою товщиною та довжиною. В ній відкачали повітря для нехтуванням теплопровідністю з навколишнім середовищем. До середини платинової нитки приєднана хромель-капелева термопара, показання якої знімаються на вольтметрі V2. Джерелом струму зі стабілізацією струму подається напруга на накал лампи. В наслідок цього температура платинової нитки збільшується зі збільшенням сили струму, що подається ДСС (джерело сталого струму).
У роботі задавалася сила струму від 0,01А до 0,1А з шагом 0,01А. При цьому знімалися значення напруги на нитці накалу та температура на середині нитки. Опір нитки та з'єднувальних провідників змінюється з температурою як R=R0(1+( -T0)), де - середня температура нитки.
Рис.3.1. Схема експериментальної установки
Якщо опір при кімнатній температурі Rк=R0(1+(Tк-T0)), тоді
R=Rк .
За законом Ома R= , тоді ми можемо знайти середню температуру при кожному значенні сили струму.
Використаємо кінцеву формулу для визначення коефіцієнту теплопровідності в методі Кольрауша.
,
де , Tm – температура в центрі, T0 – температура на кінцях, яку ми прийняли рівною температурі навколишньому середовищі T0 = Tg.
Тоді коефіцієнт Відемана-Франца:
,
де – коефіцієнт електропровідності.
Середня температура визначається, як інтеграл:
.
Звідси .
В результаті проведених обчислень були отримані значення коефіцієнту Відемана-Франца при різних температурах (табл. 3.1.). Ці значення при невеликих струмах ненабагато відрізнялися від теоретичних. Так і значення сталої L теж близьке до теоретичного значення. Теоретичне значення коефіцієнту Відемана-Франса при Т0 = 273К є (/)теор = 71 Вт/мК · 9,81·10–8Ом·м = 6,96·10–6 В2/К.
При значних силах струмах розбіжність в значеннях пояснюється тим, що при збільшенні сили струму збільшується середня температура стержня і температуру на кінцях стержня вже не можна вважати рівною температурі навколишнього середовища. Це вже дає неправильне обчислення середньої температури і в результаті коефіцієнту теплопровідності. При цьому зі збільшенням температури збільшуються тепловтрати випромінюванням. Вже при силі струму 0.35 А нитка вже випромінює в видимому діапазоні довжин хвиль. Це теж в значній мірі впливає на результат.
Таблиця 3.1. Знаходження коефіцієнту Відемана-Франца.
I,A |
U,B |
R,Ом |
,K |
/, 10–6 В2/К |
L, 10–8 В2/К2 |
(/)теор, 10–6 В2/К |
0,01 |
0,009 |
0,900 |
295 |
- |
- |
7,52 |
0,02 |
0,018 |
0,900 |
295 |
- |
- |
7,52 |
0,03 |
0,028 |
0,933 |
305 |
6,38 |
2,09 |
7,79 |
0,04 |
0,038 |
0,950 |
311 |
7,83 |
2,52 |
7,92 |
0,05 |
0,048 |
0,960 |
314 |
10,41 |
3,32 |
7,99 |
0,06 |
0,058 |
0,967 |
316 |
13,68 |
4,33 |
8,05 |
0,07 |
0,069 |
0,986 |
321 |
15,06 |
4,68 |
8,20 |
0,08 |
0,082 |
1,025 |
334 |
14,58 |
4,37 |
8,50 |
0,09 |
0,095 |
1,056 |
343 |
15,73 |
4,59 |
8,74 |
0,1 |
0,109 |
1,090 |
354 |
16,95 |
4,79 |
9,01 |