- •1. Теплопровідність речовин
- •1.1. Коефіцієнт теплопровідності речовин.
- •1.2. Температурне поле. Закон Фур’є.
- •1.3. Диференційне рівняння теплопровідності для нерухомого середовища.
- •1.4. Окремі випадки диференціальних рівнянь теплопровідності. Класифікація задач теплопроводності.
- •1.5 Умови однозначності
- •Методи вимірювання коєфіцієнту Теплопровідності
- •2.4 Метод циліндричних шарів. 19
- •2.6 Метод Кольрауша. 25
- •2.7 Вимірювання коефіцієнта теплопровідності газів 27
- •Розділ 1 теплопровідність речовин
- •1.1. Коефіцієнт теплопровідності речовин.
- •Розділ 2 Методи вимірювання коефіцієнту теплопровідності
- •2.1. Вимірювання коефіцієнта теплопровідності твердих тіл методом плоского шару.
- •2.3. Відносні методи визначення коефіцієнта теплопровідності. Метод Хрістіансена. Метод циліндрів.
- •2.4. Метод циліндричних шарів.
- •2.5. Визначення коефіцієнта теплопровідності металевого стержня (Метод Бората-Вінера)
- •2.6. Метод Кольрауша.
- •2.7. Вимірювання коефіцієнта теплопровідності газів
- •Розділ 3 експериментальне визначення коефіцієнту теплопровідності металів
- •3.1. Визначення коефіцієнта теплопровідності платини.
- •3.2. Врахування теплообміну з навколишнім середовищем.
- •Коефіцієнта теплопровідності вольфраму.
- •Методи вимірювання теплоємності
- •Теплоємність газів, рідин і твердих тіл.
- •Вимірювання теплоємності
- •Визначення водяного еквівалента калориметра
- •Визначення водяного еквівалента термометра
- •Метод змішування
- •Метод електричного калориметра
- •Відносний метод
- •Метод охолодження
- •Метод випромінювання
- •Метод постійної течії (неперервного витікання рідини)
- •Метод термічного аналізу
- •Визначення співвідношень питомих теплоємкостей газу методом Клемана – Дезорма
- •До методів визначення коефіцієнту температуропровідності
- •4.5. Охолодження (нагрів) циліндра і кулі
- •4.7 Регулярний тепловий режим
- •1.8. Періодичний нестаціонарний процес теплопровідності
- •Література
Метод змішування
Визначення питомої теплоємності речовини методом змішування грунтується на термодинамічному принципі, за яким тіла при контакті обмінюються теплом до моменту досягнення однакової температури.
Для визначення питомої теплоємностї твердого тіла його нагрівають у спеціальному нагрівнику та занурюють у калориметр з холодною водою.
Нехай маса тіла т, початкова температура його кінцева температура . Тоді кількість тепла, яку віддасть тіло при охолодженні,
Q = mc( - ) (25)
Якщо втрати в зовшшнє середовище дуже малі, ними можна знехтувати. Тоді кількість теплоти на нагрівання води та калориметра
(26)
де – маса води в калориметрі; – її температура до експерименту; – її питома теплоємність; т2 – маса калориметра з мішалкою; – питома теплоємність калориметра з мішалкою; 0,46 V – водяний еквівалент термометра (V – об'єм зануреного термометра).
Користуючись законом збереження i перетворення енергії та нехтуючи обміном теплоти з зовнішнім середовищем, на підставі рівностей (25) та (26) записуємо
тс ( — )= ( + т2с2 + 0,46 V) ( — ),
Звідки
(27)
Для визначення питомої теплоємності твердого тіла методом змішування використовують прилад Реньо (рис.7).
Рис.
7. Схематичне зображення приладу Реньо:
1
– кронштейн; 2
–
підкладка;
3
–
зовнішня посудина калориметра;
За формулою (27) обчислюють питому теплоємність досліджуваних тіл.
Метод електричного калориметра
Для уникнення похибок при визначенні теплоємності тіл методом змішування (втрати тепла при перенесенні тіла від нarpiвника до калориметра, нагрівання калориметра нагрівником через випромінювання тощо) використовують метод електричного нагрівання. При цьому питому теплоємність рідин знаходять абсолютним методом або методом порівняння.
Нехай в калориметр з досліджуваною рідиною поміщена електрична спіраль (нагрівник), по якій протягом часу пропускають електричний струм силою . Тоді рівняння теплового балансу Для уникнення похибок при визначенні теплоємності тіл методом змішування (втрати тепла при перенесенні тіла від нarpiвника до калориметра, нагрівання калориметра нагрівником через випромінювання тощо) використовують метод електричного нагрівання. При цьому питому теплоємність рідин знаходять абсолютним методом або методом порівняння.
Нехай в калориметр з досліджуваною рідиною поміщена електрична спіраль (нагрівник), по якій протягом часу пропускають електричний струм силою . Тоді рівняння теплового балансу
де т — маса рідини в калориметрі; с — її питома теплоємність; — маса калориметра та мішалки; — їхня питома теплоемніcть (виготовлені з одного матеріалу); К — водяний еквівалент термометра; — температура відповідно до i після пропускання струму.
3 попередньої рівності
(28)
Усі величини, що входять у формулу (28), легко знайти шляхом зважування т i та вимірювання і .