Тема 1. Предмет, завдання та методологія дисципліни “Регіональна економіка”

Основні поняття та терміни до теми:

• регіональна економіка

• розміщення продуктивних сил;

• територіальний поділ праці;

• територіальна організація виробництв;

• продуктивні сили;

• теорія “географічного детермінізму”;

• “енвайронменталізм”;

• теорії прибутків в ринкових умовах;

• сучасні теорії розміщення виробництв.

Формування ринкових відносин як в державі так і в регіонах, відбувається у боротьбі старого й нового на основі їх поєднання і суперечностей. Нова структура регіону потребує найширшого використання та швидкого впровадження знань і досвіду через впровадження нових технологій, створення нових виробництв та послуг по створенню конкурентоспроможної продукції.

Регіональна економіка як система охоплює виробничі, фінансові, кредитні та суспільні відносини, які виникають і розвиваються на території певного регіону.

Регіональна економіка – це система суспільних відносин, що історично склались в межах областей держави, системи використання форм і методів організації виробництва та комплексного управління регіоном.¹

В регіональній економіці метою аналізу структури господарства є загальна якісна оцінка господарського комплексу регіону в цілому.

Наука про регіональний розвиток, як і інші науки, виникла і розвивається у тісному зв’язку з практичними потребами і запитами людського суспільства. В основі вивчення регіональної економіки є дослідження розвитку продуктивних сил, що являє собою розподіл за територією трудових ресурсів і засобів виробництва, всіх основних компонентів соціально-економічних відносин.

Оскільки РПС розглядається як динамічний стан процесу їх розвитку у просторі і в часі, форми зосередження виробничої діяльності постійно змінюються. Ці зміни визначаються процесом суспільного поділу праці в його територіальній формі. На основі територіального поділу праці формується виробнича спеціалізація регіонів, посилюється міжрегіональна кооперація, обмін спеціалізованою продукцією і послугами.

Отже, предметом науки є вивчення закономірностей і принципів територіальної організації виробництва, ефективність розміщення галузей народного господарства в різних регіонах і в країні. Іншими словами, предметом регіональної економіки є економіка регіонів, розвиток продуктивних сил, ТПП.

В процесі вивчення регіонального розвитку визначаються комплексні завдання цієї науки, а саме:

• вивчення ТПП регіонів і їх спеціалізації;

• вдосконалення внутрішньорегіональних та міжрайонних транспортно-економічних зв’язків;

• раціональне використання трудових ресурсів;

• забезпечення належних умов для трудової діяльності, побуту і відпочинку населення;

• охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Сучасні наукові розробки цього напрямку передбачають створення і обґрунтування моделей територіальної організації продуктивних сил за допомогою яких можна оцінити економічну, соціальну і екологічну ефективність різних варіантів з метою вдосконалення управління регіональним розвитком окремих територій.

У дослідженні розвитку регіону одним із принципових питань є з’ясування методологічних основ, тобто необхідно визначити, які важливі обставини зумовили розміщення об’єктів народного господарства на території. Оцінка напрямів і наукових течій дається як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.

Одним із наукових напрямів, які аналізують дану проблему, виділимо “вульгарний географізм”. Засновниками його були вчені стародавньої Греції та Хантінгтон. Зміст даної теорії полягає в тому, що визначальними силами, які формують структуру і розміщення виробництва являються природні умови.

Близьким до цього вчення є “енвайронменталізм”, який зародився в США. Його представники Р. Сміт та Г. Тейлор доводять, що міжнародний територіальний поділ праці відбувається під впливом природного середовища. Найбільш сприятливі умови для розвитку виробництва склались в тих країнах, які знаходяться в помірному кліматичному поясі.

В зарубіжній літературі великого значення набули теорії, які ґрунтувалися на визначальній ролі прибутку в ринкових умовах. Представниками цих теорій були німецькі вчені Й. Тюнен. А. Вебер, А. Гетер, А. Льош, В. Кристалер. Основою цих теорій є врахування факторів і чинників, які обумовлюють найменші виробничі витрати, а звідси – максимальний прибуток.

Марксистська теорія розвитку і розміщення продуктивних сил ґрунтується на тому, що кожному суспільному ладові властиві свої економічні закони і закономірності.

Радянська теорія розміщення продуктивних сил була практично реалізована на основі планового господарювання і централізованого управління, що дозволяло зосереджувати ресурси в тих регіонах, які вважались найбільш сприятливими з точки зору центральних органів управління. Регіональні інтереси до уваги не брались.

Сьогодні вчені приходять до висновку про те, що економічні закони та закономірності набувають визначального характеру. Вирішальна роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил належить ТПП. Він є незворотним об’єктивним процесом, при якому відбувається спеціалізація окремих регіонів, обмін між ними продуктами своєї діяльності.