Тема 6. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.

Основні поняття та терміни до теми:

• міжгалузевий комплекс;

• спеціалізація;

• кооперація;

• енерговиробничі цикли;

• міжгалузеві територіальні комплекси.

Міжгалузевий комплекс – система економічно взаємопов’язаних галузей виробничої або невиробничої сфер. Кожен міжгалузевий комплекс формується в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. У цьому разі міжгалузеве кооперування є формою планово організованих зв’язків між підприємствами (установами), які входять до складу галузей господарства виробничої та невиробничої сфер. Разом з галузевою спеціалізацією міжгалузеве кооперування сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Виділення міжгалузевих комплексів базується в основному на економічних факторах, в результаті дій яких взаємопов’язуються різні галузі. До них відносяться перш за все виробничі зв’язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв’язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний, машинобудівний, агропромисловий, транспортно-економічний та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов’язаних ланок виробництв. Крім цих провідних комплексів широкої спеціалізації виділяють і вузькоспеціалізовані (будівельний, лісопромисловий, рибопромисловий та ін.). Всі міжгалузеві комплекси функціонують в межах ТВК району як органічно взаємопов’язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами ТВК економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють головні економічні і соціальні функції. У комплексоутворенні беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо певний продукт, і ті, що обслуговують головні виробничі процеси.

Найважливішими ознаками формування міжгалузевих територіальних комплексів більшість дослідників вважають виробничу (економічну) і територіальну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціалізацію (функцію) і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною – територіальну організацію їх продуктивних сил.

Головна ознака – виробнича. Вона дозволяє визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль в географічному поділі і кооперуванні праці, характер взаємозв’язків підприємств і виробництв.

Територіальна ознака виступає як додаткова і розкриває особливості організації та тяжіння території (периферії) до центрів господарської діяльності, що виступають ядрами у виробничому процесі.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на господарські, міждержавні і територіальні.

Господарські міжгалузеві комплекси складаються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всієї національної економіки країни. Головне їх завдання полягає у розв’язанні важливих загальнодержавних проблем. З метою ефективного вирішення певних проблем розробляються програми (програма розвитку паливно-енергетичного, машинобудівного, продовольчого комплексів та ін.). Такі комплекси називають програмними. Господарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. Господарський комплекс України відзначається складною структурою: галузевою, територіальною, функціональною та організаційною. Галузева (компонентна) структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між групами галузей. Головними її компонентами є дві сфери – матеріальна і нематеріальна.