Тема 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності

Основні поняття та терміни до теми:

• екологічна ємність;

• екологічний каркас;

• здоров’я людини;

• народжуваність населення;

• смертність населення;

• дійсна та очікувана тривалість життя;

• структура захворюваності;

• працездатність;

• психологічні показники здоров’я населення;

• економічна ефективність;

• соціальна ефективність.

Екологічна проблематика загострилась та стала першочерговою на порядку денному подальшого розвитку людства в другій половині ХХ ст. Провідним принципом природокористування повинен стати еколого-економічний: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними затратами й мінімальним порушенням природного середовища. Однак, в умовах ринкової економіки автоматично цей принцип не діє, що потребує зваженої державної політики ефективного приодокористування.

Вимога сталості розвитку, а відтак – збалансованості економічних, екологічних та соціальних аспектів людської життєдіяльності актуалізує природоохоронну діяльність. Економічний розвиток в Україні повинен носити соціально-прогресивний характер, а значить – відповідати вимогам підвищення якості життя населення, тобто передбачати як економічну, так і соціальну складові. На можливості використання природно-ресурсного потенціалу кожного регіону мають накладатись обмеження екологічної ємності чи екологічного каркасу відповідної території. Природно-ресурсний потенціал економічного розвитку, визначений з позиції соціальної ефективності дозволяє встановити обмеження для суспільного відтворення вже на початковій стадії нового етапу розвитку економічної системи. Однією з найбільших проблем взаємодії природи і суспільства за планової економіки було досягнення економічного результату за будь-яку ціну. Для вирішення екологічних проблем часто застосовувалися паліативні рішення – збільшення висоти димових труб, висаджування більш стійких до забруднення видів дерев, система компенсацій для працівників шкідливих галузей тощо. Та сама ескалація екологічних конфліктів можлива в ринковій економіці, оскільки ринковий механізм автоматично не вирішує природоохоронної проблеми. Світовий досвід створення ефективних економічних моделей неодноразово довів об’єктивну необхідність державної екологічної політики. За сучасної актуальності раціональної взаємодії економіки з навколишнім природним середовищем вищезазначене ще раз доводить слушність “екологізації” економічного розвитку в Україні.

Наслідки економічної діяльності суспільства безпосередньо відображаються на здоров’ї людей та умовах їх життя. Людина як біологічна істота контактує та залежить від складових навколишнього природного середовища – повітря, води, ґрунту тощо). Людський організм має певні адаптивні властивості до зміни компонентів навколишнього середовища, однак ці властивості не є безмежними.

Комплексним показником стану людського суспільства є рівень здоров’я самих людей. За сучасними уявленнями, здоров’я – це природний стан організму, що перебуває в повній рівновазі з біосферою і характеризується відсутністю будь-яких патологічних змін. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, «здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання чи фізичних дефектів».

Залежність здоров’я від факторів навколишнього середовища встановлюється відносно певної популяції – етнічної групи, нації тощо. Основними показниками, що відображають стан здоров’я є статистичні: народжуваність, смертність, дійсну та очікувану тривалість життя, захворюваність та її структуру, працездатність, психологічні показники. Демографічні показники відображають загальний стан здоров’я населення та його детермінованість основними тенденціями зміни якості навколишнього середовища. Більш інформативними є дані щодо захворюваності населення, особливо в розрізі окремих захворювань, що викликані дією негативних факторів довкілля.

Питання природоохоронної діяльності мають два основні аспекти щодо оцінки їх результативності – суто економічний та соціальний. Економічна ефективність природоохоронних заходів включає екологічні та соціально-економічні результати:

• екологічні результати природоохоронної діяльності передбачають зменшення негативного впливу на довкілля: зменшення обсягів забруднюючих речовин, кількісне збільшення та якісне покращення залучених до використання земель, лісових, водних ресурсів;

• соціально-економічна результативність заходів захисту довкілля: підвищення рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва та збільшення національного багатства.

Соціальна результативність природоохоронної діяльності відображається в підвищенні тривалості життя населення, скороченні захворюваності, збільшенні тривалості активного життя тощо.

Показником абсолютної економічної ефективності природозахисних витрат є відношення річного обсягу повного економічного ефекту до суми зведених витрат.

Соціальна ефективність природоохоронних заходів розглядається в розрізі чотирьох основних результатів:

• ефект від попередження витрат продукції за час хвороби працівників, зайнятих у виробництві;

• ефект від скорочення суми виплат населенню за лікарняними листками за період тимчасової чи постійної непрацездатності з причин забруднення навколишнього середовища;

• ефект від скорочення витрат у галузі охорони здоров’я на лікування працівників від хвороб, спричинених забрудненням навколишнього середовища;

• ефект від скорочення витрат комунально-побутового господарства від забруднення території.

Подальша інтенсифікація природоохоронної діяльності має на меті підвищення економічної та соціальної ефективності її заходів і, як результат, – покращення здоров’я та підвищення якості життя населення.