4.3. Концепція гуманізації та гуманітаризації у технічному вузі.
До основних положень концепції гуманізації і гуманітаризації в технічному вузі можуть належати:
· комплексний підхід до проблем гуманізації, що передбачає поворот до цілісної людини, цілісного людського буття;
· гуманні технології навчання і виховання у-сів;
· навчання на межі гуманітарних і технічних сфер (на межі живого й неживого, матеріального і духовного, біології і техніки, техніки та екології, технології та живих організмів, технології та суспільства...);
· міждисциплінарність в освіті;
· вивчення циклу соціально-гуманітарних дисциплін як фундаментального, вихідного;
· долання стереотипів мислення, утвердження гуманітарної культури.
Якими мають бути критерії гуманізації освіти?
1. Оволодіння загальнолюдськими цінностями і способами діяльності, що містяться у гуманітарному знанні і культурі.
2. Обов¢язкова наявність поглибленої мовної підготовки, при цьому лінгвістичний модуль стає складовою частиною всього комплексу гуманітаризації.
3. Гуманітарні дисципліни мають складати 15-20% від усіх дисциплін для негуманітарних навчальних закладів, і відсоток має збільшуватися.
4. Усунення міждисциплінарних розривів.
На сьогодні існують ілюзорні міжпредметні зв¢язки природничих, технічних і гуманітарних дисциплін. Це якийсь конгломерат слабо зв¢язаних свідчень про природу, суспільство і людину, які погано використовуються учнями і студентами на практиці, для самостійного здобування знань.
Тому в технічних вузах особливу увагу слід приділити філософії технології, оскільки вона значно відрізняється від філософії науки. У той час як філософія науки обертається навкого ?: яким чином оцінити наукову істинність і який сенс істини, філософія технології обертається навколо ? про природу так званого артефакту, тобто того, що вже зроблено людиною. Тому науковою проблемою для технічних вузів є ?: „Яка природа того, що ми створюємо? Чому ми це робимо?” А це і є одне із завдань філософії технології. Відповідаючи на це ? філософія технології стверджує: технічні винаходи не мають бути ворожими природі, суспільству і людині, а гармонізовані з ними.
Створення „гуманістичних” технологій передбачає зміну погляду творців-інженерів на сутність своєї діяльності (через гуманізацію і гуманітаризацію освіти).
Одним з головних напрямів навчального процесу має бути міждисциплінарність у навчанні. А тут переважають 2 шляхи:
1. Інтенсивне введення у суто технічні вузи дисциплін гуманітарного циклу.
2. Збагачення гуманітарних спеціальностей і дисциплін основами технічного і природничо-наукового знання та навпаки.
Цей шлях навчання через міждисциплінарний підхід сприяє формуванню у студентів нестандартного мислення, здатності розв¢язувати комплексні проблеми, що виникають на стику різних галузей, бачити взаємозв¢язок фундаментальних досліджень, технологій, потреб виробництва і суспільства, вміти оцінити ефективність того чи іншого відкриття, організувати його практичну реалізацію.
Сьогодні існуюча система освіти у технічних вузах не дає змогу інженеру осмислити технології ефективної соціальної взаємодії і комунікативної культури. До цього часу має місце різке протиставлення гуманітарної і технічної видів діяльності, мислення, освіти. Система освіти України розділена на 2 ледве взаємодіючі частини: гуманітарну і технічну. Це болюча проблема, яку не вдалося розв¢язати, через що діяльність інженера фактично не запліднена (оплодотворена) гуманістичним духом творчості.
Технічний у-т майбутнього – це гуманітарно-технічний у-т, а інженеру майбутнього без ґрунтовної гуманітарної підготовки не обійтися.
Розв¢язання проблеми гуманітаризації в технічних вузах має відбуватися у таких напрямках:
¨ розширення кількості дисциплін гуманітарного модуля;
¨ забезпечення взаємопроникнення гуманітарного знання і негуманітарних дисциплін;
¨ збагачення природничо-наукових та технічних дисциплін знаннями, що розкривають боротьбу наукових ідей, людську долю вчених-першовідкривачів, залежність соціально-економічного та науково-технічного проґресу від моральних якостей людини, її творчих здібностей;
¨ міждисциплінарність в освіті;
¨ навчання розв¢язанню науково-технічних проблем на межі технічної та гуманітарної сфер;
¨ забезпечення можливості здобування студентами технічного вузу другої гуманітарної або соціально-економічної спеціальності;
¨ посилення підготовки інженерів у правовій, мовній, екологічній, економічній, ергономічній галузях;
¨ створення в тех. вузі гуманітарного середовища;
¨ особистісно-орієнтоване навчання.
5. Интеграційні процеси в освітньому просторі
5.1. Інтеграція і системний підхід у розвитку сучасної освіти.
Визнано, що кризове становище у суспільстві свідчить про відставання слабкої ланки у своєму розвитку від усієї системи.
Сутність НТР допомагає пояснити причини кризи в освітньому просторі.
Головною особливістю НТР є те, що вона сформувалась на підставі глибоких системних зв´язків науки – техніки – виробництва та зумовленого цими зв´язками докорінного перевороту у продуктивних силах суспільства за умов домінувальної ролі науки: наука – техніка – виробництво – суспільство – людина – середовище.
У процесі розвитку суспільства відбуваються зміни в усіх ланках системи. Розглядаючи загальну схему, легше зрозуміти причини збою у тій чи іншій підсистемі (вписати техніку у коливання живої природи).
Одним з головних завдань НТР є:
переосмислення призначення особистості у Всесвіті, вужче – її ролі в НТР, через усвідомлення нової бази людських потреб, що передбачає кардинальні зміни в освітній парадигмі;
вузьке завдання: усунення негативних наслідків НТР через створення техніки на принципово нових основах, що має привести до відновлення здорового життєвого середовища.
Отже, розвиток освіти сьогодні розглядається як одна з підсистем ключової ланки НТР.
Завдання освіти – виховати особистість, яка цілісно сприйматиме і здатна впливати на процеси відновлення життєвого простору, тобто на процеси у соціальному та професійному житті ( у нас знання фрагментарні і сприймання світу фрагментарне).
Такий підхід передбачає врівноважування 3 складників освіти: навчання – виховання – творчого розвитку.
ЮНЕСКО впровадила новий термін едукологія – «взрощування» у системі освіти цілісної креативної особистості, яка усвідомить себе перетворювачем і відновником для оточуючого світу.
5.2. Синергетичний підхід і системний аналіз у сучасній освіті. Інтеграційний тип пізнання.
Завдяки великим відкриттям ІІ половини ХХ ст. у галузі природничих наук виник новий міждисциплінарний напрям «синергетика» (грец. sinergia – те, що діє сумісно), яка переконливо показує єдність таких макросистем, як фізичні, хімічні, біологічні, технічні, економічні, соціальні. В основі синергетичного підходу мають лежати принципи взаємодоповненості природничо-наукових і гуманітарних способів пізнання. Різні способи освоєння світу (наука, філософія, мистецтво…) дають можливість багатомірного бачення «проблеми». Тоді постає запитання: на якій підставі можна об´єднати, наприклад, молекули ДНК, світ природи, світ техніки, світ культури (культурне поле). Виявилося, що ці макро- і мікросистеми можна об´єднати на підставі 4-х ознак: архетипічність, антитетичність, голографічність і циклічність.
Ця універсальність відбита у принципах мідреців Давнього Сходу: все є все, все є в усьому, все є завжди, все є скрізь.
Вважається, що синергетичний підхід долає ангажованість при оцінюванні будь-якого феномена, явища, у тому числі культурного, тобто оцінює явище за допомогою системи стійких наукових критеріїв, які задані історико-культурним рівнем суспільства.
Синергетичний підхід сприяє відновленню цілісних уявлень про світ, картини світу як єдиного процесу.
Отже, сучасна освіта основана на інтеграції різних методів різних наук, що також сприяє цілісному усвідомленню світу та розвитку творчого потенціалу особистості, бо розвиток людини, природи і суспільства обумовлює моральні принципи гармонізації та співіснування. Іншими словами, сьогодні відбувається пошук інтеграційних шляхів в освіті та усунення предметної диференціації.
Творчий потенціал, творчість, креативність не можна виховати на підставі диференційованого знання, бо диференційоване знання – це готове знання, воно формує репродуктивне мислення. А інтеграційне знання неможливе без творчих зусиль. Воно виробляє звичку мислити.
Мудрець: Унція (28, 7 г) знань варта фунту інформації, а унція розуміння – фунту знань (якщо ви розумієте принцип виведення формули, вам не потрібно запам´ятовувати кінцевий результат, бо ви осягнули алгоритм).
Синергія: Інтеграція:
Як можна у студентів сформувати цілісні знання про науку, які дисципліни і форми організації допоможуть виробити інтегрований тип пізнання?
Сьогодні у ВШ, яка орієнтована на предметне вивчення і блочну побудову дисципліни, складно створити у студентів сучасне цілісне уявлення про науку. Інтеграційні тенденції тільки почали реалізовуватися у провідних вузах України, де існують великі наукові школи, фізичко-математичні та гуманітарні факультети.
Отже, синергетика передбачає інтегрований тип пізнання, а обидва вони спираються на системний аналіз при оцінюванні явищ. Головне у системному підході – використання методів різних наук при дослідженні проблеми. Системний аналіз, у свою чергу, передбачає міждисциплінарність, бо він сприяє розділенню інформації на частини (реінтеграцію інформації) із глибоким розумінням системних зв´язків.
НКС створена на підставі конкретних наук про природу, суспільство, методом системного аналізу.
Чи можна системний аналіз викр. одразу на початковому етапі вивчення якоїсь дисципліни? Ні. Наприклад, при вивченні НКС на підготовчому етапі варто організовувати матеріал у предметну звичайну форму (окремо: фізика, інформатика тощо). На 2-му етапі рекомендується читати спеціальний курс з НКС, який систематизує всі раніше здобуті знання про предмет, які більші за кожну теорію зокрема.
Студент осмислює системні зв´язки об´єкта дослідження за зразком вже відомих структур наукових теорій.
Отже, інтегративний тип мислення об´єднує безпосередній досвід, системне мислення, небанальний підхід до проблеми, інтуїцію. Прибічники синергетичного підходу пропонують інтегративні програми, що націлені на глобальне розуміння дійсності («Основи економічних та правових знань», «Розвиток природи і суспільства»).
Процес інтеграції дисциплін перебуває на експериментальній стадії розвитку і потребує теоретичного обґрунтування. Деякі вчені вважають: інтегрованими курсами слід доповнити навчальні програми, наприклад, до курсу «Вступ до спеціальності» можна включити гуманітарний та фундаментальний складники (природничо-науковий, цивілізаційний, психологічний, соціологічний аспекти), які допоможуть адаптації першокурсників.
Найбільш цікавий інтеграційний курс «Людина у соціокультурному просторі постіндустріальної цивілізації», слід читати після вивчення філософії, психології, історії, культурології. Його змістовим ядром є людина.
5.3. Міждисциплінарні зв¢язки та інтегровані курси.
Для формування системного знання і розробки інтегрованих курсів необхідно виділити і активізувати 4 типи міждисциплінарних зв¢язків:
- навчально-міждисциплінарні прямі зв¢язки;
- дослідницько-міждисциплінарні прямі зв¢язки;
- ментально-опосередковані зв¢язки;
- опосередковано-прикладні зв¢язки.
Навчально-міждисциплінарні прямі зв¢язки виникають в тому разі, коли засвоєння однієї дисципліни базується на знаннях попередньої. Такі зв¢язки характерні для дисциплін, що входять в один блок. При їх вивчанні необхідно визначити структуру системних зв¢язків всього блока та базисні знання кожної дисципліни.
Дослідно-міждисциплінарні прямі зв¢язки існують в тому разі, коли дві чи більше дисциплін мають спільні проблеми або об¢єкт дослідження, але розглядають їх у різних аспектах чи на основі різних дисциплінарних підходів. У цьому разі постає завдання визначити поле спільних проблем і на підставі порівняльного аналізу синтезувати багатомірне видіння проблеми і комплексний підхід до її розв¢язання.
Ментально-опосередковані зв¢язки виникають, коли засобами різних навчальних дисциплін формуються одні ті самі інтелектуальні вміння, необхідні спеціалісту в його професійній діяльності. Щодо інженерної освіти це можуть бути логічні методи аналізу та умовиводів, просторова уява, образно-інтуїтивне мислення та ін.
Опосередковано-прикладні зв¢язки формуються тоді, коли поняття однієї науки використовуються у тому разі, якщо поняття однієї науки застосовуються при вивченні іншої. Вони виникають у процесі гуманізації, фундаменталізації та екологізації освіти. Інтегрований курс „Сучасна наукова картина світу” якомога краще демонструє наявність таких зв¢язків.
До речі, інтегративні процеси в освіті приводять до відкриття нових спеціальностей на межі різних галузей знань, без яких немислимі нові технології.
Процес інтеграції перебуває на експериментальній стадії розвитку і потребує докладного теоретичного обґрунтування. Деякі вчені вважають: інтегрованими курсами слід доповнити навчальний план, н-д, за рахунок годин на дисципліни по вибору. Крім того, можна зробити інтегрованими традиційно існуючі дисципліни, н-д, „Введення у спеціальність”, куди можна включити гуманітарний і фундаментальний складники (природничо-науковий, цивілізаційний, психологічний, соціологічний аспекти), які допоможуть адаптації першокурсників.
За поглядами авторів таких курсів, найбільш цікавий варіант інтеграції являє собою курс „Людина у соціокультурному просторі постіндустріальної цивілізації”, який раціонально читати після вивчення філософії, психології, історії, культурології. Його змістовним ядром є людина. Вже знайома, системно побудована інформація осмислюватиметься в особистісному плані, „примірятиметься на себе” на рівні глибинного розуміння.