3. Активне навчання.

Проблема пошуку методів активізації навчання завжди була актуальною. У 70-х рр. Проблема цього пошуку була розв'язана створенням технології проблемного навчання.

Незалежно від цих досліджень велись пошуки так званих активних методів навчання (АМН).

Сьогодні виокремлюють низку особливостей активного навчання:

1. примусова активізація мислення, коли студент вимушений бути активним незалежно від його бажання;

2. досить тривалий час залученості студентів у навчальний процес, оскільки їх активність не повинна бути епізодичною,

3. самостійне, творче вироблення рішень, підвищення мотивації у навчанні,

4. постійна взаємодія між викладачем і студентом через прямі і непрямі зв'язки.

Мета активних методів: створенні дидактичних та психологічних умов, що сприяють виявленню інтелектуалної, особистісної та соціальної активності тих, хто навчається. Різноманітність активних методів подана на схемі 6.5. с. 188 (Підручник «Педагогика и психология высшей школы»).

Подамо коротку характеристику такого методу, як ділова гра.

3.1.Ділова гра (дг) як форма активного навчання.

Сутність і принципи ДГ.

„Забудьте про все те, чому вас вчили в інституті!” – ігрове модулювання знімає цю проблему з порядку денного.

Витоки ДГ беруть свій початок у магічних обрядах давньої людини, у ритуальних танцях мисливців, що відтворювали мисливський процес до його початку та виконували не тільки магічні, а й навчальні функції. Безпосередній попередник ДГ – Петро 1 – він основоположник військової гри у 17 ст. Його „потішні полки” і військові забави – це предтечі маневрів, що стали діловими навчальними іграми в армії.

Перша ДГ була проведена у Ленінграді у 1932 р., але вона була забута через соціально-історичні обставини, відродилася у США у 1957 р. з викор-ням ЕОМ.

Що ж таке ДГ? Модне віяння чи насправді перспективна форма навчання, що вписується у сучасні тенденції освіти? ДГ – це форма моделювання таких систем і стосунків, які характерні для професійної діяльності.

У вузькому значенні ділові ігри – це особливий варіант педагогічного спілкування. Мета ділової гри – сформувати професійні навички і вміння.

Порівняймо: засвоєння лекції – одразу після лекції залишається 20 % інформації;

після ділової ігри – 90 % .

Через 2 тижні – з матеріалу лекції “залишається” 5% (інформації),

з матеріалу ділової гри – 31, 3%.

Так реалізується принцип Джона Дьюї - “Студенти вчаться, роблячи”. Треба навчитися думати безпосередньо посеред науки.

Принцип імітаційного моделювання ситуації (1. імітаційна модель виробництва, 2. ігрова модель професійної діяльності).

Принцип проблемності: предметний матеріал гри закладається у навчальні проблеми, в яких міститься якийсь тип суперечностей, які повинні розв'язати студенти.

Принцип рольової взаємодії у сумісній діяльності оснований на імітації виробничих функцій спеціалістів через їх рольову взаємодію. Гра передбачає спілкування, в якому розвивається мислення, притаманне спеціалістам.

Принцип діалогічного спілкування і взаємодія у грі – необхідна умова переживання для розв'язання проблемної ситуації. Учасники гри запитують один одного. Люди неоднозначно реагують на однакову інформацію, що породжує діалог, обговорення та погодження позицій.

Принцип двоплановості ігрової діяльності дає змогу особистості внутрішнього розкріпачитися, проявити свою творчу ініціативу. Суть його в тому, що „серйозна” діяльність, спрямована на навчання і розвиток спеціаліста, реалізується у „несерйозній” ігровій формі.

Як різновид імітаційної гри є метод “занурювання” у мовне середовище, що являє собою характерний приклад використання дидактичних ігор для двоєдиної мети: навчання дисципліні в умовах моделювання певних соціальних ситуацій (як приклад, – фр. мова – інтенсив!). Причому успіх при вивченні мови настільки великий, що принцип рольових функцій при “занурюванні” можна вважати візитною карткою сучасних дидактичних ігор.

Можна навести багато прикладів: ігри-конференції, рольові ігри-дискусії за актуальними темами... Абсолютна актуальність використання дидактичних ігор особливо наочна при аналізі проблемних питань, і врешті-решт, для усвідомленого, усебічного формування світогляду молодої людини.

Типовим прикладом такого підходу в галузі природничих дисциплін є метод “мозкового штурму”, коли групі людей (різновіковий колектив) пропонується “відкрити закон”. Учасники ведуть себе вільно, не соромлячись висловлювати будь-які ідеї з приводу проблеми. Рольові функції обираються за згодою учасників. Метод “мозкового штурму” посідає важливе місце і серед методів проблемного навчання.

Висновок: інженерні ділові ігри можуть стати класом навчальних ігор у тех. вузі. Їх викор-ня дозволяє вже на 1-му курсі запропонувати зразки професійної діяльності.