2. Інтенсифікація навчання і проблемне навчання.

Інтенсифікація навчання продовжує залишатися однією з ключових проблем педагогіки вш. Інформаційний вибух, сучасні темпи приросту наукової інформації спонукують викладачів шукати вихід зі становища, що склалося, ліквідувати цейтнот за рахунок нових прийомів. Одним з таких прийомів є інтенсифікація навчальної діяльності.

2.1. Інтенсифікація навчальної діяльності – передавання більшого обсягу навчальної інформації при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань.

Теоретичний і практичний досвід показує, що знання міцніші, коли предмет навчальної діяльності виступає як засіб спілкування. У цій ситуації виникають стосунки студентів між собою за схемою: студент – предмет – студент. При цьому знання слід здобути більш-менш самостійно. Переваги індивідуально-групової форми навчання проявляються при вміло розробленій методиці інтенсивного навчання, н-д, іноземній мові з викор-ям ігрових ситуацій і рольових ігор.

Чисто індивідуальна робота за схемою викладач – студент позбавляє навчальний процес важливої ланки – міжособистісного спілкування через навчання. Міжособистісний контекст породжує в групі особливу ауру, яку А. Макаренко назвав атмосферою „відповідальної залежності”. Без неї немислима активізація особистісних якостей студента. Колективний досвід, розум, спільний творчий потенціал перевищують можливості механічної суми окремих творчих потенціалів. Відбувається інтеграція.

Міжособистісні стосунки підвищують мотивацію за рахунок включення соціальних стимулів – виникає:

• почуття відповідальності,

• почуття вдоволення від успіху, який переживається публічно.

Все це формує якісно нове ставлення до предмета, почуття особистої співучасті.

2.2. Проблемне навчання у вузі.

Процес творчості – це завжди відкриття нового: нових об'єктів, знань, проблем, методів їх розв'язання. Тому проблемне навчання можна уявити як розв'язання науково-навчальних завдань нестандартними методами. Коли ми тренуємося, ми закріплюємо знання, а проблемні завдання – це завжди пошук нового.

Отже, проблемним можна назвати навчання розв'язувати нестандарні завдання, в ході якого студенти освоюють нові знання, вміння і навички.

Що таке нестандартне видіння проблеми? Це вміння:

• побачити проблему в тривіальній ситуації, коли виникають нетривіальні питання: „Чи кожну пряму можна задати системою двох рівнянь?”;

• побачити по-новому тривіальний об'єкт (його нові елементи, їх зв'язки і функції тощо), н-д: лінія берегів континентів обох Америк, Європи та Азії;

• сформувати здатність перенесення раніше засвоєних знань у нову ситуацію;

• комбінування нового способу рішення з елементів раніше відомих методів, наприклад, перенесення методів хімічного, психологічного, графологічного, математичного аналізу у криміналістику;

Побудова оригінального рішення без викор-ня раніше відомих методів (неевклідова геометрія Лобачевського, теорія відносності Ейнштейна, квантова фізика Планка).

Проблемне навчання – не нове явище в педагогіці, з цим методом добування знань повязані імена Сократа, Галілея, Руссо (проблемні діалоги – улюблені в епоху Просвітництва), Дистервега, Ушинського, Коменського. Дистервег вважав: “Поганий вчитель висловлює готову істину, добрий – вчить її шукати”.

Суть проблемної інтерпретації навчального матеріалу полягає в тому, що викладач не передає знання у готовому вигляді, але ставить перед студентами проблемні завдання, спонукуючи шукати шляхи і засоби їх розв'язання. Проблема сама торує шлях до нових знань і дій.

Принципово важливий той факт, що знання подають не для відомостей, а для розв'язання проблеми. При традиційній педагогічній стратегії – студенти не можуть виробити умінь і навичок самостійного наукового пошуку, оскільки їм даються готові результати. Гегель стверджував, що голий результат є трупом, що залишає після себе тенденцію.

„Споживання” готових досягнень не може сформувати у студентів модель майбутньої реальної діяльності. Автори проблемного методу надають великого значення заміні стратегії „ від знання до проблеми” стратегією „від проблеми до знання”.

В основі проблемного навчання лежить ідея відомого психолога С.Л. Рубінштейна про спосіб розвитку свідомості через розв’язання пізнавальних проблем, які містять у собі протиріччя (суперечності).

Приклади проблемних ситуацій, в основі яких проблемні протиріччя, характерні для пізнавального процесу:

• проблемна ситуація як наслідок протиріч між шкільними знаннями і новими для студентів фактами;

• наукова важливість проблеми і відсутність теоретичної бази;

• різноманітність концепцій і відсутність надійної теорії для пояснення фактів;

• доступний результат і відсутність теоретичного обґрунтування;

• протиріччя між теоретично можливим способом та його практичною недоцільністю;

• протиріччя між великою кількістю фактичних даних і відсутністю методу їх обробляння.

Проблемна ситуація тоді цінна, коли вона чітко відмежовує відоме і невідоме, а також накреслює перспективи рішення, коли студент, зіткнувшись з проблемою, точно знає, що йому невідоме.

Хоча викладачеві відомий найкоротший шлях до істини, його завдання – орієнтувати сам процес пошуку, крок за кроком підводячи студентів до розв'язання проблеми та здобуття нових знань.

Отже, проблемне навчання розкривається через постановку проблемного питання – проблемного завдання – проблемної ситуації.

Проблемне питання передбачає пошук і різні варіанти відповіді, тобто заздалегідь готова відповідь неприйнятна.

Приклади проблемних питань:

- Чому цвях тоне, а корабель, зроблений з металу, ні?

- Що в природі змінює кольори?

Проблемна задача – це навчально-пізнавальна задача, що викликає прагнення до самостійного пошуку способів і шляхів її розв’язання. В основі проблемної задачі є суперечність між існуючими знаннями.

Приклад проблемної задачі. Які необхідно зробити дії, щоб рівність 2+5×3 = 21 була вірною?

Проблемна ситуація передбачає, що студент хоче розв’язати складні для себе задачі, але йому бракує даних, і він повинен сам їх шукати. Така ситуація стимулює до пошуку нових знань і способів діяльності.

Форми і засоби проблемного навчання.

Не кожний матеріал можна подати проблемно. Для того придатний матеріал як ознайомлення з історією предмета науки, а також гіпотези, рішення, нові дані в науці, криза традиційних уявлень, пошуки нових підходів – все це теми для проблемного викладу. „Рівень проблемності” визначається 2 факторами:

- Ступенем складності проблеми, що виводиться із співвідношення відомого – невідомого студентом в рамках даної проблеми;

- Долею творчої участі студентів у розв'язуванні проблеми.

Щоб не знизився рівень мотивації від курсу до курсу, слід підвищувати рівень проблемності! Існують 3 форми проблемного навчання у вітчизняній педагогіці:

- проблемний виклад лекції,

- проблемно-пошукова діяльність при виконанні експерименту, лаб. роб.,

- самостійна дослідницька діяльність.

Проблемний семінар можна провести у вигляді гри, коли студенти доказують переваги своєї концепції, методу.

Приклад № 1: звертається увага на проблемний підхід до розвязання теоретичних проблем. Студентам пропонують письмові або усні завдання спростувати чи доказати тезу чи антитезу; іноді студентам рекомендується прокоментувати 1 з пропонованих положень:

1. Багатопартійність сприяє волевиявленню інтересів різних соціальних груп, прошарків, утвердженню демократії в суспільстві.

2. Багатопартійність веде до утворення багатьох, у т.ч. невпливових, нечисельних партій, що сприяє різновекторності їх дій, розпорошенню сил у суспільстві, спотворенню суспільної моралі.

Рішення проблемних завдань можна винести на практичне заняття. Ефективність проблемного підходу найбільше реалізується через НДРС (науково-дослідну роботу студента). Але у будь-якому разі його мета – розвиток творчих умінь і навичок, формування професійно орієнтованого мислення.

[Даний вид навчання:

• стимулює прояв активності, ініціативи, самостійності і творчості студентів;

• розвиває інтуїцію і дискурсивне (insight – проникнення у суть), конвергентне (мислення що веде до відкриття) та дивергентне (мислення, що „створює”, мислення створення) мислення;

• вчить мистецтву розв’язування різних наукових і практичних проблем, досвіду творчого розв’язування теоретичних і практичних проблем.]

Труднощі організації проблемного навчання: воно пов’язане з великою витратою часу для постановки та розв’язання проблем, створення проблемної ситуації і надання можливості самостійного рішення останньої кожним студентом. Даний вид навчання приховує в собі природний процес ділення студентів на самостійних і несамостійних.