5.2 Угоди на мвр. Конверсійні операції.

На міжнародному валютному ринку укладається різні види угод за конверсійними операціями.

Конверсійні операції являють собою угоди, що укладаються на валютному ринку з купівлі-продажу визначеної суми валюти однієї країни на валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату. Метою конверсійних операцій є:

- обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, міграції капіталу та робочої сили;

спекулятивні операції (для одержання прибутку від зміни курсу валют);

- хеджування (захист від валютного ризику, потенційних збитків від зміни курсів валют), що поліпшує умови укладання міжнародних торговельних та інвестиційних угод. Таким чином хеджування є за собою стимулювання міжнародних потоків товару та капіталу.

До конверсійних операцій належать:

- операції з негайною поставкою валюти (поточні конверсійні операції), які поділяються на операції “тод” з датою валютування сьогодні (today), “том” з датою валютування завтра (tomorrow), “спот” з датою валютування через два робочі банківські дні (spot).;

- термінові валютні конверсійні операції, які поділяються на форварди, свопи, ф`ючерси, опціони.

Спотовий ринок — це ринок, на якому здійснюються операції поточного, негайного (або касового) обміну валютами між двома країнами. 2 сторони домовляються про обмін банківськими депозитами і здійснюють угоду на 2ий робочий день з дня укладання за фіксованим тоді курсом. Курси негайного обміну – поточні, а самі операції утворюють ринок готівкової валюти. Угода спот є базовою, курс спот – базовим, на основі якого розраховуються крос-курси, курси форвардних та ф’ючерсних угод. (60% обсягу вал угод міжбанківського ринку)

Різниця між курсами, серед, слугує для покриття витрат банку і для страхування вал ризику (норма – 0,05-0,09% від котируваного курсу). Спред = (Ціна продавця-Ціна покупця)/(Ціна продавця). На розмір спреду впливають: статус контрагента, характер їх відносин, ринкова кон’юнктура, котирувана валюта та ліквідність ринку, сума угоди.

За допомогою операції “спот” банки забезпечують необхідною іноземною валютою своїх клієнтів, переливання капіталів, а також здійснюють арбітражні і спекулятивні операції.

Форвардний ринок — це ринок, на якому здійснюються термінові валютні операції з іноземною валютою. Термінові (форвардні) угоди — це контракти, за яких дві сторони домовляються про доставку домовленої кількості валюти через певний строк після укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. Укладаються поза біржею і є обов’язковими. (10%. З провідними валютами, великими корп. або стійкими банками)

Інтервал у часі: 1-2 тижні, 1-12 міс., 5-7 рр.. Різниця між курсами «спот» і «форвард»= скидка з курсу спот, коли курс термінової угоди нижчий, або премія якщо навпаки. Спред = (Форвард – Спот)/(Спот).

Цілі термінових угод:

-реальний продаж або купівля валюти;

-обмін валюти в комерційних цілях;

-страхування ПІІ або портфельних від ризику зниження курсу валюти;

-отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Термінові угоди не завжди підходять або доступні всім видам бізнесу – альтернативні угоди – «свопи». Поєднує купівлю-продаж 2 валют на умовах негайної поставки за курсом «спот» з одночасною форвардною угодою щодо купівлі цієї самої валюти за курсом з урахування премії або дисконту залежно від руху вал курсу. Це хеджування, тобто страхування вал ризику шляхом створення зустрічних вимог і забов’язань в ін. валюті. (20% усього обсягу валютної торгівлі)

Валютні ф`ючерси – це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржовому ринку. (70-ті роки, 20% обсягу опціони і ф’ючерси)

Відмінності:

-угоди лише на окремі валюти;

-ліквідні, їх можуть купити і продати більшість суб’єктів бізнесу на біржовому ринку;

-можна перепродати в будь-який час до строку їхнього виконання;

-контракти стандартизовані і їхнє виконання гарантоване за рахунок гарантійного внеску в розрахунково-кліринговий дім;

-поставка товару лише в конкретні дні;

-сума контракту менша ніж форвардного, можна укласти декілька;

-ціна контракту визначається попитом і пропозицією на них та на валюту, предмет контракту.

Ефективність угоди визначається спредом після кожного робочого сеансу на біржі.

Валютний опціон – це контракт, що засвідчує право його покупця, але не зобов’язує його купити або продати стандартну суму іноземної валюти на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Існують два основних типи опціонів: опціони “колл” (опціони на купівлю) та опціони “пут” (опціон на продаж). Опціони “колл” дають своїм власникам право, але не зобо­в’язання купити стандартну кількість валюти за ціною, вказаною в контракті. Опціони “пут” забезпечують своїм власникам право, але не зобов’язання продати стандартну кількість валюти за ціною, вказаною в контракті.

Розрізняють опціони, які можуть бути виконані у будь-який момент до закінчення строку (американські), та лише за настання строку (європейські).

Опціони як вид хеджування привабливіші але мають високу ціну виконання. Внутрішня вартість опціону = різниця між величиною, яку довелось би заплатити за стандартну кількість валюти без опціону, і тією, котру потрібно сплатити при його використанні. Премія опціону – різниця між ринковою ціною опціону і його внутрішньою вартістю

Покупці згодні платити премії, оскільки існує ймовірність отримати великі прибутку, якщо вал курси підвищаться, а можливі втрати обмежені початковими витратами.

Опціон принесе прибуток власнику якщо:

1. для опціону «колл», якщо ціна виконання опціону нижча від ціни стандартної кількості валюти за опціоном на ринку;

2. для опціонц «пут», якщо ціна виконання вища.