1.6. Використання алгоритмічної мови Pascal для розв’язання технічних завдань. Основні особливості та методи роботи із оболонкою Turbo-Pascal

При написанні програми необхідно дотримуватися правила розміщення в тексті різних змістовних блоків. Будь-яку програму можна умовно розділити на дві основні частини (див. таблицю): розділ опису (розділ оголошень та угод; розділ текстів процедур та функцій) та розділ виконання (розділ основного блоку). Заголовок програми складається із зарезервованого слова PROGRAM та імені програми, яке є ідентифікатором (цей рядок може бути відсутнім). У директивах компілятора можна вказати режими його роботи при трансляції програми. За допомогою оператора USES підключаються до тексту програми модулі бібліотек, він може бути використаний тільки один раз, і його місце чітко визначено. Розділ опису позначок LABEL містить перелічені через кому імена позначок переходу, які можуть являти собою ціле число (від 0 до 9999), рядок символів, символьно-цифрову конструкцію. У розділі CONST містяться перелічені через кому константи, що використовуються в програмі.

У розділі TYPE можна визначити нові типи, тут можуть використовуватися раніше визначені в розділі CONST константи. У розділі опису змінних VAR міститься список змінних, що використовуються в програмі, та визначається їх тип. Жорстке дотримання порядку оголошень позначок, констант, типів та змінних не потрібне.

Якщо в програмі використовуються процедури та/або функції, необхідно їх оголосити. Услід за зарезервованим словом PROCEDURE (FUNCTION) йде ім’я процедури (функції) та список формальних параметрів (якщо вони є). Далі йде оголошення локальних позначок, констант, типів та змінних. Локально оголошені конструкції доступні тільки всередині даної підпрограми. Тіло процедури (функції) обмежується службовими словами BEGIN...END;. Основний блок складається з послідовності операторів, які визначають послідовність дій для виконання основного алгоритму. Тіло програми обмежується службовими словами BEGIN...END, як і тіло підпрограми, але після оператора END ставиться крапка, що є позначенням кінця програми. Усі наступні описи будуть сприйняті як коментар та ігноруватись транслятором.

Типи даних в Паскалі

З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера. Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи. Стандартні типи даних.

Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні: • різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word; • різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp; • символьний тип Char; • логічний тип Boolean.

Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.

Приклад: CONST n=5;

VAR summer: integer; a1, b1: char;

Структуровані типи даних. Це дані, що складаються з декількох елементів простого типу. Такі типи даних зручно використовувати, коли обробляється велика кількість даних одного типу або декілька даних різних типів об’єднуються в одну групу.

До структурованих типів даних можна віднести рядки, масиви, записи, множини.