12. Які непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути спричинені страховим випадком не відшкодовуються страховиком при страхуванні автотранспортних засобів:

а) виграти на рятування транспортного засобу, транспортування до найближчого ремонтного пункту чи постійного місця проживання;

б) вартість робіт по складанню кошторису втрат на ремонт, збиток втрати товарного виду автотранспортного засобу;

в) штраф, використання орендованого транспортного засобу, проживання в готелі під час ремонту, видатки на відрядження, упущена вигода.

13. Договір страхування автотранспортних засобів укладається, як правило, на:

а) один рік;

б) два роки;

в) три місяці.

14. У міжнародних перевезеннях, в більшості випадків, обов'язок страхування вантажів лежить на:

а) продавці вантажу;

б) покупці-вантажоодержувачі;

в) фірмі - перевізнику.

15. Умова страхування вантажів «з відповідальністю за усі ризики» включає:

а) відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин;

б) підмокання вантажу атмосферними опадами;

в) відшкодовуються збитки внаслідок забруднення вантажу, його крадіжки або не доставки.

16. Суб'єктами страхування відповідальності власників транспортних засобів виступають:

а) страхувальники, страховики та треті особи;

б) страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи;

в) страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро та Ліга страхових організацій України.

17. Особами, що звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України є:

а) інваліди І та ІІ групи;

б) водії, які керують транспортними засобами, що належать уряду;

в) учасники бойових дій та інваліди І групи.

18. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить:

а) 25500 гривень на одного потерпілого;

б) 51000 гривень на одного потерпілого;

в) 75000 гривень на одного потерпілого.

19. Яка країна не відноситься до країн в яких діє поліс «Зелена карта»:

а) Швеція;

б) Македонія;

в) Вірменія.

20. Вартість страхового полісу «Зелена карта» залежить від:

а) стажу водія, кількості зазначених в договорі осіб;

б) типу транспортного засобу; території дії страхового полісу;

в) тип обсягу страхової відповідальності.

Тема 11 «морське страхування»

11.1. Призначення та сутність морського страхування

11.2. Правове регулювання морського страхування

11.3. Морське страхування перевезених вантажів — карго

11.4. КАСКО-страхування засобів водного транспорту

11.5. Порядок укладання договору морського страхування

Методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні питання «Призначення та сутність морського страхування» студенту потрібно ознайомитися з такими особливостями морського страхування:

♦ оскільки на страхування приймаються великі ризики, то воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування;

♦ міжнародний характер морських перевезень призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики;

♦ більшість договорів морського страхування укладаються на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

♦ елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

♦ договори морського страхування через їхню складність переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

Доцільним для студента буде вивчення об’єктів морського страхування, до яких відносяться: судна, вантаж, фрахт, відповідальність.

При вивченні даного питання, студенту варто звернути увагу, що не приймаються на страхування такі ризики: відповідальність на випадок військових дій і відповідальність при затриманні в дорозі внаслідок карантину, відповідальність за природне псування товару, самозгорання, окислення, а також пошкодження товару гризунами.

При розгляді другого питання «Правове регулювання морського страхування» студенту необхідно запам’ятати, що головним законодавчим актом, що регулює умови морського страхування, є прийнятий 9 грудня 1994 р. Кодекс торговельного мореплавства України. Кодекс містить важливі положення, що стосуються правового стану судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського перевезення вантажів, пасажирів, буксировки, морського страхування, загальної аварії, порядку відшкодування збитків від аварії суден, меж відповідальності судновласників, порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів, що витікають із договорів морського перевезення і строків позовної давності за ними.

Страхування життя і здоров'я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах здійснюється відповідно до «Положення щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. №959.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561 створене Морське страхове Бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.

Крім того, при вивченні цього питання студенту необхідно ознайомитися з діяльністю таких міжнародних організацій, що займаються проблемами морського страхування: Міжнародна торгова палата, Міжнародна морська організація, Міжнародний союз морського страхування.

При вивченні питання «Морське страхування перевезених вантажів — карго» студенту потрібно згадати угоди страхування вантажів: CIF, CAF, FOB і FAS.

Студенту необхідно запам’ятати, що вантажі страхуються на час безпосереднього транспортування, а також на час зберігання на складах з максимальним терміном до 30 днів.

Студенту слід пам’ятати, що страхові компанії не відшкодовують збитків від пошкодження вантажу за відсутності зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби.

При вивченні питання «КАСКО-страхування засобів водного транспорту» студента варто знати , що на страхування приймають корпус судна (у тому числі й той, що будується) з машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт, витратами на спорядження судна та інші витрати, пов'язані з його експлуатацією.

При страхуванні суден, студенту варто звернути увагу, що обсяг страхового захисту встановлюється за такими основними умовами відповідальності:

♦ з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

♦ без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння);

♦ без відповідальності за часткову аварію;

♦ з відповідальністю за повну загибель.

Окрему увагу студенту варто приділити чинникам, які впливають на тарифні ставки: вартості судна; страхової оцінки та страхової суми; основних технічних даних судна; давності побудови судна та характеру його експлуатації; районів і маршрутів плавання; кількості суден, заявлених на страхування; пори року, тощо.

Ще одним важливим видом морського страхування є страхування відповідальності судновласників за збитки, заподіяні внаслідок експлуатації суден, що їм належать. Тому, студенту потрібно вивчити ризики при страхуванні власників суден:

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди життю та здоров'ю великій кількості осіб, у тому числі членам команди, пасажирам, вантажникам та ін.;

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди майну третіх осіб (іншому судну, особистим речам членів команди, пасажирів, вантажу та ін.);

♦ ризики, пов’язані з завданням шкоди навколишньому природному середовищу;

♦ ризики, що виникли з претензій компетентних органів (портова адміністрація, митниця, карантинна служба, тощо);

♦ ризики за особливими видами договорів (рятівні та буксирні договори).

При розгляді питання «Порядок укладання договору морського страхування» студенту доцільно знати, що огляд судна, вантажів чи іншого майна, які приймається на страхування, здійснює сюрвейєр - експерт, агент страховика. На підставі висновку сюрвейєра страховик приймає рішення про укладання договору страхування.

Спеціальні розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом називаються диспашою і складаються диспашером - спеціалістом у галузі морського права. Місце і порядок складання диспаші вказується в коносаменті. Диспашер приступає до справи тільки після заяви зацікавленої сторони (судновласників, вантажовласників, страховиків) з додаванням усіх документів, що стосуються аварійного випадку та підтверджують суму збитків і витрат. Диспашер на основі наданих документів (виписки із судового журналу, копії морського протесту, аварійної підписки, рахунків за пророблені роботи, копії актів огляду судна і вантажу, копи коносаментів тощо) виносить обґрунтоване рішення визнати чи ні наявність загальної аварії.