4. Варшавська конвенція, що регулює питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу передбачає:

а) збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків;

б) ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників;

в) встановлення відповідальності між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

5. Римська конвенція, що регулює питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу передбачає:

а) збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків;

б) ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників;

в) встановлення відповідальності між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

6. Один із перших полісів зі страхування повітряних суден на випадок авіакатастрофи був виданий в:

а) Лондоні;

б) Парижі;

в) Празі.

7. Повне „Каско” страхування повітряних суден передбачає:

а) під час стоянки на землі; під час злету та посадки; під час польоту; страхування від нещасних випадків та страхування життя екіпажу та персоналу;

б) під час злету та посадки; страхування життя та страхування відповідальності;

в) під час стоянки на землі; під час злету та посадки; під час польоту.

8. Умовами страхування повітряних суден передбачено страхування від наступних випадків:

а) без відповідальності за часткову аварію; від повної загибелі та пошкодження;

б) з відповідальністю за повну загибель; від повної загибелі та пошкодження;

в) без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння); тільки від повної загибелі.

9. Протягом якого періоду, зникнення повітряного судна безвісти, коли воно після планового польоту, здійснюваного в період дії договору обов’язкового страхування, не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну вважається повною загибеллю повітряного судна:

а) 60 діб;

б) 30 діб;

в) 10 діб.

10. До страхових випадків при страхуванні повітряного судна не відноситься:

а) авіаційна подія;

б) сильний снігопад під час знаходження на землі;

в) пожежа під час знаходження в повітрі.

11. При визначені страхових тарифів з страхування "авіа-каско" враховуються:

а) технічні дані судна;

б) кількість суден, заявлених на страхування;

в) пора року.

12. Страхові тарифи при страхуванні повітряного судна встановлюються в межах:

а) 1 - 3% страхової суми;

б) 6 - 10 % страхової суми;

в) 5 - 7% страхової суми.

13. До специфічних винятків страхування повітряного судна при визначенні обсягу страхової відповідальності відносяться:

а) пошкодження повітряного судна в результаті крадіжки із зламом, хуліганства або розбою;

б) селі, дії ґрунтових вод, просадки ґрунту під час знаходження повітряного судна на землі;

в) перевантаження літака чи гелікоптера пасажирами або вантажем.

14. Страхування відповідальності власників повітряних суден поділяють на:

а) страхування відповідальності перевіз­ника перед пасажирами і екіпажем;

б) страхування відповідальності перевіз­ника перед пасажирами і тре­тіми особами;

в) страхування відповідальності перевіз­ника перед тре­тіми особами і авіадиспетчерами.

15. Страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу здійснюється в:

а) обов’язковій формі;

б) добровільній формі;

в) обов’язковій і добровільній формі.

16. Страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу зобов’язує страхувальника застрахувати їх:

а) під час знаходження як на борту літака так і на землі;

б) під час знаходження на борту літака;

в) під час знаходження на території аеропорту.

17. Страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден передбачає наступні форми технічного обслуговування:

а) індивідуальні та комбіновані;

б) прості та комбіновані;

в) легкі та «тяжкі».

18. Мінімальна страхова сума при страхуванні всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу становить:

а) 50 000 гривень на одну особу;

б) 25 000 гривень на одну особу;

в) 65 000 гривень на одну особу.

19. Обов'язковість авіаційного страхування в Україні визначена в більшій мірі:

а) Законом України «Про страхування»;

б) Повітряним Кодексом;

в) Постановою КМУ «Про порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування».

20. Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має виконти таку умову:

а) мати достатній обсяг саме вільних резервів;

б) мати широку систему перестрахування;

в) мати в своєму розпорядженні сюрвейєрів і диспашерів.