Література.

1. Абрамова Г.С. Практическая психологоия.-М.:Academia,1997.-386с.

2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, котрыеиграют в игры.- Л.,1992.

3. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь:теория и практика: учебное пособие для студентов старших курсов психол.фак. и отд-ний ун-тов.-К.:Укртехпрес,1997.-216с.

4. Вопросы практической психодиагностики и психологического консультирования в ВУЗе/Под ред.Н.Н.Обозова.-Л.:ЛГУ,1984.-152с

5. Васьковская С.В.,Горностай П.П. Психологическое консультирование. Ситуационные задачи.-К.:Выща шк.,1996.-192с.

6. ГорностайП.П.,Васьковская С.В.Теория и практика психологического консультирования.-К.:Наук.думка,1995.-128с.

7. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования/Пер.с лит.-М.:Академический Проект,2000.

8. Маслоу А.Психология бытия.-М.,1997.

9. Мэй Р.Искусство психологического консультирования:Пер.с англ.Т.К.Кругловой.-М.:Независимая фирма «Класс»,1997.-160с Настольная книга практического психолога в образовании:Учебное пособие.-М.:Владос,1996.-529с.

10. Обозов Н.Н. Психологическое консультирование : Метод.пособие.- СПб., 1993.

11. Основи практичної психології /В.Панок,Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник.К.:Либідь,1999.-536с.

12. Психолого-педагогическая профконсультация у учащихся/Под ред.Е.А.Климова.-Л.,1975.-99с.

13. Рабочая книга практического психолога : Тенхнология эффективной профессиональной деятельности:Пособие для специалистов, работающих с персоналом.-М.:Изд.дом»Красная площадь»,1996.-400с.

14. Рабочая книга школьного психолога/Под ред. И.В.Дубровиной.-М.:Просвещение,1991.-303с.

15. Тобиас Л.Психологическое консультирование и менеджмент:Взгляд специалиста:Пер.с англ. А.И.Сотова.-М.:Независимая фирма «Класс»,1997,-160с.

16. Харькин в.,Гройсман А. Тренинги самооздоровления и самосозидания.-М.:Магистр,1996.-196с.

17. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс:Навчальний посібник.-К.:ВД”Професіонал”,2005.-656с.

Тема 8. Психотерапія.

Лекція – 2 год.

Семінарське заняття — 2 год

Ключові слова : діагноз, психологічний діагноз, невози, девіантна поведінка, адиктивна поведінка, клієнт, пацієнт, моделі психотерапії, методи впливу, індивідуальна психотерапія, групова психотерапія.

Мета заняття : Сформувати у судентів чітке уявлення про різне та подібне в роботі психотерапевта та практичного психолога; опрацювати розуміння студентами меж роботи практичного психолога в галузі психотерапії; закріпити розуміння особливостей та протипоказань щодо роботи в індивідуальній та груповій психотерапії.

Відпрацювати питання до семінарського заняття:

1. Психотерапія як професійна діяльність практичного психолога.

2. Основні методи психотерапевтичного впливу.

3. Види психотерапевтичної роботи практичногопсихолога.

4. Проблема критеріїв ефективності психотерапевтичної та консультативної роботи практичного психолога.

Завдання для самостійного опрацювання:

Чи має , на ваш погляд, право на існування термін «психологічний діагноз» ? Узагальніть сенс наведених фрагментів, дайте визначення психологічному діагнозу. Чим він відрізняється від медицинского?

1. В практичній психології термін «діагноз» отримав розповсюдження в широкому та невизначеному значенні – як констатація кількісної або якісної характеристики ознаки.

2. В зарубіжній психології й психометріці поняття «діагноз» є похідним від процедур тестового вимірювання і не має, по суті, самостійного значення. Достатньо сказати, що психологічна діагностика визначається як «ідентифікація психологічних характеристик індивіда за допомогою спеціальних методів».

3. В роботах, присвячених дітячому розвитку, Л.С.Виготський поставив питання про сутність та специфіку психологічного діагноза на основі практики педологічного консультування. Перші ж кроки виявили дві характерні особливості : підміну психологічного діагноза медицинским й схильність до емпіричного опису проявлень неблагополуччя. («переказу скарг»). Питання про психологічний діагноз він пропонував розглядати в контексті вікової періодизації, специфіки розвитку на різних вікових щаблях, врахування особливостей всього психологічного онтогенезу. Особливе місце при цьому займає виявлення каузально-динамічних зв’язків з джерелами й умовами виникнення негараздів.

4. Л.С.Виготський не ставив в центр психологічного діагноза негативні або хворобливі проявлення навіть у випадках аномалій розвитку. Він писав : « Діагноз завжди повинен мати на увазі складну структуру особистості». В практичному плані це означало необхідність двостороннього аналізу : як в напрямку «розчленування складних психологічних функцій», так і в напрямку встановлення «складних структурних й функціональних зв’язків між розвитком окремих сторін особистості дитини». В більш пізніх роботах Л.С.Виготський до наведених вимог до вікового діагнозу додав тезу про необхідність аналізу зони найближчого розвитку.

5. Поняття психологічного діагноза наближається до поняття прогнозу розвитку. В межах консультативної практики говорять про умовно-варіативний прогноз, маючи на увазі можливі шляхи подальшого розвитку дитини у випадку реалізації різних умов.