- •1. „Економіка праці” як наука, її завдання.
- •2.Трудові ресурси, їх структура.
- •3.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •4.Поняття трудового потенціалу суспільства.
- •5.Продуктивність праці. Чинники, що на неї впливають.
- •6.Показники продуктивності праці.
- •7.Методи вимірювання продуктивності праці.
- •8.Ринок праці, умови його виникнення, функції.
- •9.Елементи ринку праці. Особливості товару „праця”.
- •10.Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11.Форми і види зайнятості населення.
- •12.Державне регулювання зайнятості населення.
- •13.Сутність безробіття, його види.
- •14.Причини та наслідки безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •15.Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16.Цілі та напрями організації праці.
- •17.Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18.Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •19.Робочий час, його склад і структура.
- •20.Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21.Методи вивчення витрат робочого часу.
- •22.Види норм праці.
- •23.Структура норми часу, штучно-калькуляційний час.
- •24.Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати, її види.
- •26.Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27.Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28.Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29.Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці.
- •31.Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32.Види доходів і витрат населення, показники розподілу доходів.
- •33.Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •34.Сутність і значення соціального партнерства.
- •35.Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •36.Типи соціально-трудових відносин.
- •37.Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.
- •38.Моп, її завдання, основні напрямки діяльності.
12.Державне регулювання зайнятості населення.
Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.
Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:
Ø забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки; Ø сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць; Ø координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики; Ø забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення; Ø міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.
Політика зайнятості має макрорівень (загальнодержавний) і мікрорівень (регіональний і локальний), перший з яких є визначальним.
Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України „Про зайнятість населення”.
Державні гарантії зайнятості населення в Україні:
а) добровільність праці і вибору виду діяльності; б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи; в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб; г) виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи; д) безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах; е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.
Крім того, Законом України „Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту.
Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці: Ø надання статусу безробітного; Ø право на отримання допомоги; Ø збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; Ø право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки.
Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у разі призову на військову службу - не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з законом України „Про зайнятість населення” цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Відповідно до Закону послуги, пов'язані з зайнятістю населення надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили. Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:
Ø аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці; Ø консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою; Ø облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування; Ø допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників; Ø організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи; Ø надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення; Ø реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної; Ø участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.
Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат, пов’язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю