4.Поняття трудового потенціалу суспільства.

Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах використовуються поняття «робоча сила* і «людський капітал». Під ро­бочою силою прийнято розуміти здатність людини до праці, тобто сукуп­ність її фізичних та інтелектуальних даних, що можуть бути застосовані у виробництві. Практично робоча сила характеризується, як правило, показниками здоров'я, освіти і професіоналізму. Людський капітал роз­глядається як сукупність якостей, що визначають продуктивність і мо­жуть стати джерелами доходу для людини, родини, підприємства і сус­пільства. Такими якостями зазвичай вважають здоров'я, природні здіб­ності, освіту, професіоналізм, мобільність.

Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та iн.

Узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності є трудовий потенціал суспільства. Словом «потен­ціал» звичайно позначають засоби, запаси, джерела, що можуть бути ви­користані, а також можливості окремої особи, групи осіб, суспільства в конкретній обстановці.

Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукупні здіб­ності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, являє собою конкретну форму матеріалізації людського фактора, показник рів­ня розвитку і межі творчої активності працюючих мас.

У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характери­зує можливості суспільства із залучення до суспільної праці населення різної статі і віку (чоловіків і жінок робочого, доробочого і післяробочого віків). У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства — це його реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і нави­чок, що здобуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання і підвищення кваліфі­кації. Він є похідним від рівня розвитку продуктивних сил і стану здо­ров'я населення, від змісту загальної і фахової освіти, професійної підго­товки, морального виховання, що відбивають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.

Потенціал суспільства залежить від якісних характеристик сукупної робочої сили, що визначають рівень розвитку здібностей до праці (про­фесійної майстерності, інтелекту, творчої активності, мобільності) і спе­цифіку найважливіших соціально формуючих рис членів суспільства (відповідальності, ретельності, дисциплінованості, ініціативності, органі­заторських здібностей та ін.).

При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник виміру. Дослідження, проведені вітчизняними економістами, показали, що ос­новним об'ємним показником трудового потенціалу може виступати тільки людиногодина. Він має стабільність і допустимість до застосуван­ня у всіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.

У загальному вигляді величину трудового потенціалу суспільства можна виразити формулою:

де Фп. заг. — потенційний фонд робочого часу суспільства, год.;

- чисельність населення за групами, здатного брати участь у суспільному виробництві (і = 1, 2,..., т); т — число груп населення; Т_р — законодавчо установлена величина часу робіт із груп упродовж календарного періоду (рік, квартал, місяць.

Тому що трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь у суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навичок при нормальному рівні інтенсифікації праці, у розрахунок повинні бути включені всі групи працівників з урахуванням їхніх характерних рис.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можемо сказати, що тру­довий потенціал людини є частиною її потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал — це частина потенціалу лю­їзит, що формується на основі природних даних (здібностей), освіти, ті ховання і життєвою досвіду.