- •1. „Економіка праці” як наука, її завдання.
- •2.Трудові ресурси, їх структура.
- •3.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •4.Поняття трудового потенціалу суспільства.
- •5.Продуктивність праці. Чинники, що на неї впливають.
- •6.Показники продуктивності праці.
- •7.Методи вимірювання продуктивності праці.
- •8.Ринок праці, умови його виникнення, функції.
- •9.Елементи ринку праці. Особливості товару „праця”.
- •10.Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11.Форми і види зайнятості населення.
- •12.Державне регулювання зайнятості населення.
- •13.Сутність безробіття, його види.
- •14.Причини та наслідки безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •15.Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16.Цілі та напрями організації праці.
- •17.Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18.Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •19.Робочий час, його склад і структура.
- •20.Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21.Методи вивчення витрат робочого часу.
- •22.Види норм праці.
- •23.Структура норми часу, штучно-калькуляційний час.
- •24.Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати, її види.
- •26.Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27.Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28.Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29.Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці.
- •31.Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32.Види доходів і витрат населення, показники розподілу доходів.
- •33.Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •34.Сутність і значення соціального партнерства.
- •35.Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •36.Типи соціально-трудових відносин.
- •37.Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.
- •38.Моп, її завдання, основні напрямки діяльності.
4.Поняття трудового потенціалу суспільства.
Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах використовуються поняття «робоча сила* і «людський капітал». Під робочою силою прийнято розуміти здатність людини до праці, тобто сукупність її фізичних та інтелектуальних даних, що можуть бути застосовані у виробництві. Практично робоча сила характеризується, як правило, показниками здоров'я, освіти і професіоналізму. Людський капітал розглядається як сукупність якостей, що визначають продуктивність і можуть стати джерелами доходу для людини, родини, підприємства і суспільства. Такими якостями зазвичай вважають здоров'я, природні здібності, освіту, професіоналізм, мобільність.
Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення.
Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та iн.
Узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності є трудовий потенціал суспільства. Словом «потенціал» звичайно позначають засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, а також можливості окремої особи, групи осіб, суспільства в конкретній обстановці.
Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукупні здібності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, являє собою конкретну форму матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і межі творчої активності працюючих мас.
У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує можливості суспільства із залучення до суспільної праці населення різної статі і віку (чоловіків і жінок робочого, доробочого і післяробочого віків). У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства — це його реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, що здобуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання і підвищення кваліфікації. Він є похідним від рівня розвитку продуктивних сил і стану здоров'я населення, від змісту загальної і фахової освіти, професійної підготовки, морального виховання, що відбивають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.
Потенціал суспільства залежить від якісних характеристик сукупної робочої сили, що визначають рівень розвитку здібностей до праці (професійної майстерності, інтелекту, творчої активності, мобільності) і специфіку найважливіших соціально формуючих рис членів суспільства (відповідальності, ретельності, дисциплінованості, ініціативності, організаторських здібностей та ін.).
При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник виміру. Дослідження, проведені вітчизняними економістами, показали, що основним об'ємним показником трудового потенціалу може виступати тільки людиногодина. Він має стабільність і допустимість до застосування у всіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.
У загальному вигляді величину трудового потенціалу суспільства можна виразити формулою:
де Фп. заг. — потенційний фонд робочого часу суспільства, год.;
- чисельність населення за групами, здатного брати участь у суспільному виробництві (і = 1, 2,..., т); т — число груп населення; Тр — законодавчо установлена величина часу робіт із груп упродовж календарного періоду (рік, квартал, місяць.
Тому що трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь у суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навичок при нормальному рівні інтенсифікації праці, у розрахунок повинні бути включені всі групи працівників з урахуванням їхніх характерних рис.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можемо сказати, що трудовий потенціал людини є частиною її потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал — це частина потенціалу люїзит, що формується на основі природних даних (здібностей), освіти, ті ховання і життєвою досвіду.