- •1. „Економіка праці” як наука, її завдання.
- •2.Трудові ресурси, їх структура.
- •3.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •4.Поняття трудового потенціалу суспільства.
- •5.Продуктивність праці. Чинники, що на неї впливають.
- •6.Показники продуктивності праці.
- •7.Методи вимірювання продуктивності праці.
- •8.Ринок праці, умови його виникнення, функції.
- •9.Елементи ринку праці. Особливості товару „праця”.
- •10.Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11.Форми і види зайнятості населення.
- •12.Державне регулювання зайнятості населення.
- •13.Сутність безробіття, його види.
- •14.Причини та наслідки безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •15.Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16.Цілі та напрями організації праці.
- •17.Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18.Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •19.Робочий час, його склад і структура.
- •20.Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21.Методи вивчення витрат робочого часу.
- •22.Види норм праці.
- •23.Структура норми часу, штучно-калькуляційний час.
- •24.Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати, її види.
- •26.Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27.Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28.Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29.Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці.
- •31.Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32.Види доходів і витрат населення, показники розподілу доходів.
- •33.Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •34.Сутність і значення соціального партнерства.
- •35.Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •36.Типи соціально-трудових відносин.
- •37.Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.
- •38.Моп, її завдання, основні напрямки діяльності.
32.Види доходів і витрат населення, показники розподілу доходів.
Доходи населення - це iнструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орieнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, iнiцiативи i підприємництва, поряд з підтриманням соцiально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.
Доходи населення — це сукупність коштів i витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, , економічного й інтелектуального стану людини.
Розрізняють грошові i натуральні доходи. Формування грошових доходів здiйснюeться за рахунок оплати працi працiвникiв, виплат iз соціальних фондів (соціальних трансфертів), пiдприeмницьких доходiв, доходiв вiд власностi, морального доходiв вiд особистого підсобного господарства та iндивiдуальноi трудовоi дiяльностi, iнших доходiв (алiментiв, гонорарiв, благодiйноi допомоги тощо)
У сучасних умовах в нашiй країнi виникаe додаткове джерело доходiв працiвникiв, зайнятих у суспiльному виробництвi, це прибуток. За рахунок чистого прибутку здійснюються такi види доходiв, як доходи вiд iнвестицiй, iнновацiй, дивiденди, доходи монополiй, соцiальнi виплати i пільги тощо. Натуральнi доходи включають продукцію особистого пiдсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральнiй формi. Вiдповiдно до конвенцій Мiжнародноi органiзацii праці (МОП) кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи iжу. одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров'я i добробуту її самої та її сiм'i, а також право на забезпечення у разі безробіття, iнвалiдностi тощо. Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов снування людини.
33.Рівень життя населення, індекс вартості життя.
Рівень життя є однією з найважливіших соціально-економічних категорій, що характеризує становище людини в суспільстві, можливості реалізації її потреб, можливості людського розвитку.
Поняття рівень життя найчастіше означає ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Таке визначення характеризує статику рівня життя. Тим часом рівень життя — це динамічний процес, на який впливають безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом і обсягом потреб у різних благах, що постійно змінюються. З іншого боку, рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи з положення на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати працівників. Разом з тим, і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами й ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політичною владою та ін.
Дуже часто рівень життя ототожнюється з поняттям добробуту, що трактується як визначений рівень споживання. З позицій концепції людського розвитку найбільш повно сутність рівня життя розкриває таке визначення: рівень життя — це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб, ступінь їхнього задоволення й умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.
Відповідно до конвенцій Міжнародної організації праці кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її та її родини, а також право на забезпечення у випадку безробіття, непрацездатності, втрати годувальника і т. п. У кожній країні ці права реалізуються на основі національної концепції рівня життя.
Підвищення рівня життя виступає водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюється з соціальним прогресом суспільства. Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки. Особливого значення підвищення рівня життя набуває у орієнтованому на людський розвиток суспільстві.
Індекс вартості життя - показник, що характеризує зміну цін на товари і тарифів на послуги. Застосовується для визначення динаміки реальної заробітної плати. І.в.ж. Обчислюють, виходячи з суцільного обліку продажу товарів та реалізації послуг. Цей індекс використовують, обчислюючи динаміку фізичного обсягу грошових доходів населення, його соціальних груп; динаміку фізичного обсягу реальної заробітної плати робітників і службовців; динаміку фізичного обсягу повних реальних доходів населення з рівнем доходу у розрахунку на одного члена сім'ї робітника, службовця, працівни-ка агросектора.
І = Ц1*g1/Ц0*g0
де Ц0, Ц1 - ціна покупки відповідно базисного і поточного періодів;
g0,g1 - обсяг покупок базисного і поточного періодів.
Для характеристики рівня життя у вітчизняній і зарубіжній практиці використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.
За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе необхідною сумою благ. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.