Геополітична роль Західної України в українському та европейському контексті Тарас Возняк

1. Геополітична роль України на сучасному етапі.

Одною з основ планування політичної стратегії є врахування засад геополітичних особливостей кожної з країн-суб’єктів світового та реґіонального політичного процесу. Роль геополітичних чинників є різною у різні періоди розвитку державних та міждержавних стосунків. Геополітичний контекст створює свого роду “довкілля” довкола кожної із держав. До нього належать і фізико-географічні дані конкретної території, економічні аспекти розвитку держави, що характеризують її місце у системі міжнародного розподілу праці, місце у сітці торгівельних зв’язків, особливості структури населення, його ментальних та політичних установок, рівня політичного впливу на міжнародній арені, політичну структуру, спрямованість та інтенсивність військово-політичних устремлінь сусідніх держав. Геополітичні чинники безпосередньо впливають на рівень національної безпеки держави. Тому вони повинні враховуватися при визначенні цілей, стратегії та тактики, які ставить перед собою кожна з держав.

Головною подією, що формує геополітичну ситуацію у Центрально-Східній Европі, до якої приналежить новопостала держава Україна, є розпад СРСР. Зрештою, він ще не завершився і має як позитивні, так і неґативні наслідки у різних сферах життя цього реґіону. До неґативних слід було б віднести власне незавершеність цього розпаду, несамостійність держав, що постали на місці СРСР, загальну нестабільність, постійні економічні та політичні кризи, невпинні спроби реставрації старої системи з боку старого колоніяльного центру.

Розпад СРСР знищив фактичну біполярність світу та посилив формування інших центрів впливу. Під натовською, а фактично американською парасолькою безпеки було виплекано ЕС, відновила свою потугу Німеччина. Зараз настав час нової Европи. Звичайно, Німеччина як головний економічний компонент Европейського Співтовариства хотіла б мирним шляхом поширити свої традиційні впливи у Центрально-Східній Европі (в тому числі і через Україну з її традиційно “пронімецькою” Західною Україною).

1.1. Географічне положення

Географічне положення України, розміри її території, чисельність населення, природні ресурси, інтелектуальний потенціял поставили її у ряд найбільших европейських держав.

Важливою географічною характеристикою є те, що Україна – єдиний географічний простір, не перерізаний значними водними чи гірськими перепонами з більш-менш рівномірними кліматичними переходами. Це дає змогу розглядати його як однорідну базу, яка дозволила сформуватися на досить великому просторі не тільки єдиному економічному організмові, але і єдиному етносові.

Вона знаходиться на головних транспортних коридорах, що сполучають Північ-Південь та Схід-Захід Евразії, басейни Балтійського та Чорного морів, великі та перспективні нафтові й газові родовища у Середній Азії, Сибіру та Кавказі із споживачами у Европі. Не менше цікавими є і пошуки нафтових та газових родовищ у шельфі Чорного моря.

Україна лежить на цивілізаційній межі латинського (католицько-протестантського) та візантійського (православного) світів. А з уваги на те, що Західна Україна поєднує в собі обидві традиції, ця межа в якомусь аспекті проходить через саму Україну. Історично ця “порубіжність” сформувалася внаслідок релігійного протистояння Сходу та Заходу Европи, Російської імперії та европейських цісарств, СРСР та НАТО. Зрештою, це відома теза Семюела Гантінґтона (Huntington S. The Crash of Civilization and the Remaking of World Order.– N.Y., 1996), яка за релігійною ознакою поділила, гадаю, досить штучно, Україну.

На півдні Україна має широкий вихід до незамерзаючої акваторії Чорного моря, а відтак у Середземномор’я та на Близький Схід. У майбутньому розвиток української активности у цьому напрямку виглядає доволі перспективним, хоч і нелегким. Щонайпершим інтересом України є постачання енергоносіїв та експорт своєї продукції у ці країни. На противагу цьому Лестер Фероу (La Maison Europe suprepuissance du XXI ciecle.– Paris: Calmann-Levy, 1992) гадає, що місце кожної з країн у цивілізаційному просторі визначається і визначатиметься економічною інтеґрованістю у певні великі економічні системи. Головним є те, хто визначатиме правила міжнародної торгівлі у ХХI столітті – США, Европа чи Японія? Чи будуть США єдиною військовою наддержавою у ХХI столітті? Та й чи не пошкодить це американській економіці? Якщо мова йде про правила торгівлі, то Україна може стати стратегічно важливим об’єктом чи суб’єктом з огляду на своє розташування. Так само важливим тереном вона стає і завдяки неминучій конкуренції між США та Европою, чи США та Німеччиною – новою зростаючою потугою на континенті у разі неуспішности ЕС як єдиного ефективного організму.

Однак саме через Україну може відбуватися процес реальної, а не декляративної, як досі, економічної інтеґрації країн Східної Европи в Европу. У тому числі й інтеґрації в атлантичні економічні та політичні структури навіть Росії.