2.3.5. Культурний потенціял

У культурному аспекті можна сказати, що це найбільш цілісний україномовний реґіон. Це дає йому великі можливості для того, щоб за умов практичної двомовности в Україні стати бастіоном нової, ґрунтованої на українській мові культури. Однак реальні умови існування українського суспільства не дають змоги розвинутися цьому процесові. Причому є два види перепон, які цьому заважають – традиційна галицька ортодоксальність, відсутність широти бачення та фактичне банкрутство установ культури через економічні негаразди. Хоча, свого часу, на початку століття, українське національне відродження (головно у царині культури) йшло саме з цього реґіону.

Якщо Київ та Схід України взагалі більш схильні до комерціялізації та американізації культури, працюють головно у російськомовному просторі, то Захід зберігає свою окремішність та україномовність. Таким чином, він до певної міри марґіналізується в загальноукраїнському контексті, оскільки головні грошові потоки, які функціонують в культурі, його оминають. Однак він зберігає свою культурну ідентичність, можливо більшу европейськість, якщо під нею розуміти неуніфікованість у радянському та пострадянському сенсі, певну неамериканізованість. Він менше піддається масовій поп-культурі, хоч її впливи теж відчутні.

2.5. Політичні орієнтації

Політичні орієнтації в Західній Україні не є такими простими й однозначними. І вони не можуть обмежитися двома клясичними координатами “ліві-праві”, бо важливу роль відіграє орієнтація на Схід чи Захід, а за нею й орієнтація на Европу та Росію (Мельник І. Нарис політичної геометрії // Студії політологічного центру “Ґенеза”.–1997.– №2). Якщо вважати центром політичного спектру позицію Народно-демократичної партії, то практично всі політичні партії, які діють у реґіоні та мають тут істотні впливи, будуть праворуч від неї. Це і Рух, і КУН, і партія “Реформи та порядок”. Тобто однозначним пріоритетом є суверенна Україна у Европейському Союзі та НАТО. Тільки селянські партії дещо зміщені вліво. І саме ці партії представлені у всіх органах влади реґіону. Хоча є й особливості – Закарпаття, Буковина поміркованіші, Галичини радикальніша.

Останні вибори засвідчили, що політичні орієнтації не є сталими і зміщуються у бік центристських та прагматичних партій. Скажімо, у Львівській області “ліві” разом набрали 7,3% голосів, однак водночас розпався правий Національний фронт і його частка різко впала до 14%. Задомінували центристські партії – Народний рух України (32%), партія “Реформи та порядок” (12,8%) та Народно-демократична партія (5,5%).

Водночас цей реґіон лояльний щодо актуального Президента України, якщо в ньому вбачають українського Президента. Це засвідчили вибори, коли за першого Президента Кравчука проголосувало 89,3% виборців Львівської області, 89,7% Івано-Франківської та 87,8% Тернопільської (Скабара Р. Проблеми електоральної географії великого міста // Студії політологічного центру Ґенеза.– 1997.– №2). Дещо нижчі показники в інших областях. Щось подібне очікується і на наступних президентських виборах 1999 року. Цей результат різко розділив Україну і показав, що Західний реґіон все ж політично існує і має свою особливу позицію, може переосмислити роль Президента посткомуніста (Кравчук) чи президента російськоцентричного (Кучма).