2.8. Структура еліт

Якщо говорити про структуру еліт в Україні, то вони часто формувалися за адміністративно-територіяльним чи виробничим принципами. Новим елементом є формування еліт за єдиним джерелом капіталів, якими вони розпоряджаються. У цьому сенсі можна говорити про дніпропетровський, київський, донецький клани, про комуністичні чи партійні гроші та фінансові групи довкола них, про колгоспно-аграрне лобі тощо. Водночас у перші роки незалежности до влади прийшла і незначна частина нової т. зв. “демократичної” еліти. Однак її прихід до влади був тимчасовим і немасовим. Ситуацію знову опанувала стара номенклатура та їхні нащадки. Тільки у Західній Україні, і то не повсюдно, за т. зв. “демократичною” елітною групою (назву слід вважати умовною) ще зберігаються певні позиції.

2.8.1. Нова “демократична” еліта

У Західній Україні, головно в Галичині, ще зберігаються елементи нової пострухівської еліти. Вона ще володіє значною політичною силою, хоча практично не має економічних важелів впливу на ситуацію. Переважно нова “демократична” еліта залишилася у самоврядних та виборних органах влади, які не залежать від прямих призначень на посади з Києва (як-от – голів обласних адміністрацій, які вже до неї не належать, а представляють у завуальованій формі стару, головно аграрну номенклатуру).

2.8.2.Нова-стара еліта

До цієї категорії відносяться представники старого адміністративно-партійного чи господарського апарату, які адаптувалися до умов незалежности та роботи в цьому “національно орієнтованому” реґіоні. Вона переважає у силових, невиборних органах влади (тих, що представляють Київ), нових підприємницьких елітах (непрямо, через представництво своїх капіталів)

2.8.3. Криміналітет

Претендує на елітність у реґіоні і так званий “криміналітет”. Подекуди він відкрито опанував доволі значні міста, як-от Ужгород у попередній каденції. Криміналітет переважає там, де менша політична зрілість та активність населення – скажімо у Закарпатті, де досить підозріло виглядають вибори якого б то не було рівня, чи у політично відсталіших районах інших областей. Однак загалом кримінальність ситуації у реґіоні менша, ніж у решті реґіонів України через відсутність у ньому справді великих грошей. Роль криміналітету може зрости, як тільки з’явиться нагода отримати значні прибутки. Одним із таких джерел прибутку може стати, наприклад, створення “вільних економічних зон”.

2.8.4. Проблема лоялізму

Останніми роками спостерігається певна дискримінація реґіону з боку Києва в сфері розподілу бюджетних коштів, підтримки колапсуючої економіки, кадрової політики у центральних загальноукраїнських органах влади. Очевидно таким способом чиняться спроби погасити останнє опозиційне не контрольоване центром вогнище “українізації” Української держави. Воно викликає у правлячої посткомуністичної номенклатури нехіть та побоювання, бо не піддавалось донедавна прямому контролю зверху. Це супроводжується постійними спробами стратегічно применшити роль цього реґіону у засобах масової інформації.

У цьому реґіоні так і не склався єдиний правлячий клан. Тому Києву практично немає на кого зважати – елітні групи не розвинуті та розпорошені. Загрозу може становити тільки поки що ще не повністю керований та люмпенізований електорат.

Попри це і нова “демократична” еліта, і стара, щоправда з різних міркувань, лояльні до Києва. “Нова-стара” еліта лояльна, бо має те ж саме походження, її прямо, без участи електорату, партій чи місцевих влад, призначається на свої посади з центру. Натомість “нова” еліта зберігає лояльність з огляду на те, що бачить у державі єдиний шанс України зберегти свою незалежність. Її лякає перспектива реінтеґрації з Росією. Результатом є практичний сервілізм політичних партій на даному етапі – РУХу, НДП тощо. Практично всі вони зараз є пропрезидентськими.

Однією з важливих характеристик еліт є те, що етнічна та мовна структура елітних груп, у тому числі і в Західній Україні не відповідає структурі населення реґіону та України в цілому, що небезпечно з огляду на те, що провокує ксенофобію найширших верств населення та можливі конфлікти на цьому ґрунті. Навіть у Західній Україні більшість бізнесових еліт не україномовна, а часто і не українського походження.