2.3. Ресурсний потенціял

2.3.1. Природний потенціял

Природний ресурсний потенціял реґіону не дуже великий. Головно він зосереджений у галицькому передгір’ї Карпат. Нафтові та газові ресурси практично вичерпані, є досить великі поклади сірки, однак конверсія поставила сірковидобувні комбінати у дуже скрутне становище. Цікавими можуть бути поклади різних солей та рідкоземельних металів. Менш цікавими є поклади вугілля Волинського вугледобувного басейну.

2.3.2. Людський потенціял

За виключенням Карпат, це дуже густо заселений реґіон. Історично він був джерелом людських ресурсів, оскільки робочих місць було традиційно мало. Чимось подібним він є і зараз, оскільки практично зупинена велика індустрія. Близько 200 тисяч українців працює зараз у Чеській Республіці (головно закарпатці), близько 200 тисяч – у Республіці Польща (галичани та волиняни). Співрозмірні цифри можна передбачати і щодо Російської Федерації. Однак остання криза у Росії та вкрай погані умови праці та виплат платні змушують частину заробітчан повертатися в Україну. Велика кількість українців еміґрують до Західної Европи та Америки.

Якість людського потенціялу, що вимивається, різна. Найменш чисельним, однак найціннішим є науковий потенціял, високоосвічена молодь. І саме він вимивається з реґіону до Києва та за кордон. Це дуже понизило статус реґіону та його столиці Львова як інтелектуального центру в незалежній Україні. Роль своєрідного постачальника мізків для Києва та розмежування з ним на мовній основі (захід – україномовний, схід – російськомовний) може призвести до антагонізму, який вже присутній у прихованих формах (Моніторинґ “Львів як середовище інтелектуальних візій”. Політологічний центр “Ґенеза”.– Львів, 1998).

Найчисленнішими гастарбайтерами є робітники та спеціялісти середньої кваліфікації.

Отже Західна Україна є реґіоном, звідки вимивається людський потенціял. Для його реґенерації та повернення еміґрантів потрібно б було створити відповідні економічні умови, аналогічні до тих, що є в країнах, де знайшли робочі місця ті, хто виїхав на заробітки, однак цієї перспективи ще не видно.

2.3.3. Економічний потенціял

Економічний потенціял Західної України важко порівнювати зі східноукраїнським. В часи існування СРСР його базою була електроніка та військове виробництво. Обидві галузі були тісно переплетені і після так званої конверсії зазнали повного краху. Натомість зараз сильно розвинувся дрібний бізнес, що дуже відрізняє Західну Україну від Східної, де все ще переважає стара сировинна індустрія – видобуток металу, вугілля, енергетика. В західному реґіоні помітно переважає паливно-енергетична, хемічна, харчова промисловість та сільське господарство.

2.3.4. Політичний потенціял

Політичний потенціял західноукраїнського реґіону досить великий. Причиною цього є глибока демократична традиція, пов’язана з австро-угорським, чехо-словацьким та польським парламентаризмом, структурованість суспільства за політичними орієнтаціями, його достатня організованість. Водночас упродовж усього ХХ століття цей реґіон був дуже політизованим.

Щоправда, зараз спостерігається відсутність яких-небудь конструктивних реальних програм, що стосувались би розвитку українського суспільства в умовах державности. Всі попередні ідеології були спрямовані лише на здобуття незалежности але не далі. Спроби втілити старі ідеології на новому ґрунті, чи то у формі правих національно орієнтованих ідеологій, чи то у формі абсолютно непопулярних тут лівих ідеологій, є абсолютно безперспективними.

У внутрішньополітичній сфері в Західній Україні переважають релігійні та культурно-мовні преференції перед економічними та прагматичними. Якщо говорити про політичні впливи у виборчих кампаніях, то це малочисельний реґіон – до 15% усіх виборців. Він голосуватиме за “українського” президента, хоча долю виборів вирішить Східна Україна.

У зовнішньополітичній сфері Західна Україна може стати своєрідною “вітриною” европейської України, мостом на Захід, а разом з тим реґіоном українського націоналізму та реакціонізму. Власне у цій ролі її починають використовувати, розпалюючи антипольські настрої у Львові.

Ще однією особливістю цього реґіону є те, що практично завжди саме тут вироблялася нова українська ідеологія. Київ і сьогодні так і не спромігся на неї. Там живе нова / стара українська номенклятура, яка не може нічого запропонувати у політичному сенсі, крім свого неприкритого егоїзму. Тому останній період розвитку держави після здобуття незалежности нагадує певну павзу – немає ідей, невідомо що робити, куди рухатися – українське суспільство глибоко розчароване та дезорієнтоване. Майже всі ідеї не спрацювали, а нових ще не вироблено.