2.9. Стосунки всередині реґіону

Західна Україна не є консолідованим цілим у господарському сенсі, а тим паче у сенсі політичному. Тільки три галицькі області (Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська) більш-менш політично консолідовані. Щось подібне можна говорити і про дві волинські області (Волинську та Рівненську). Однак спостерігається і конкуренція областей за лояльність щодо Києва, за ролі у зовнішньоекономічній сфері (скажімо, за головні ролі у контактах з Польщею між Львівською та Волинською областями).

Свого часу певна настороженість спостерігалася з боку інших областей щодо Львівської, як щодо лідера. Якщо галицькі області цього не демонструють відкрито, то інші часто охочіше апелюють до Києва, благо, що Україна зберегла стару радянську адміністративну вертикаль і так і не дійшла до реальної реґіоналізації чи федералізації, а тому вони ніяк не зв’язані зі Львовом.

2.10. Стосунки із Східною Україною

Із Східною Україною стосунки складаються у формі своєрідної нерівноправної конкуренції. Західна Україна становить досить незначну частину України, однак претендує (чи претендувала під час демократичних перетворень) на провідні ролі у визначенні головного напрямку руху України. Це не зовсім сприймають на Сході, який має дуже простий важіль впливу – вибори. Водночас “демократична ідея” ще не спрацювала у економічному сенсі, і це інкримінується Західній Україні, як такій, що спокусила Східну відірватися від Росії з її комуністичним, ідеалізованим тепер минулим. Що більше, у містах Східної України як реакція на економічні невдачі самостійної держави, посилилася русифікація та росієцентричність. І тепер Заходові України інкримінують його українськість, вважаючи ці риси деструктивними чи дезінтеґраційними. Дехто говорить і про те, що “демократичний” та “націоцентричний” Західний реґіон гальмує розвиток України у цілому.

Однак це не заважає київській номенклятурі апелювати до українського загалу, з тим, щоб не дати російським правлячим кланам відсунути себе від правління в Україні – Західна Україна з її тепер вже колишньою національною ідеєю стає арґументом проти безоглядної реінтеґрації у російський політичний простір.

Але попри всі складнощі стосунків Сходу та Заходу, немає жодних підстав говорити про “галицький” сепаратизм. Навпаки – Західна Україна на шкоду своїм інтересам і досі намагається відігравати роль інтеґруючого чинника в українському державотворенні. Водночас вона намагається на силу своїх можливостей тягнути всю Україну до Европи. Так переосмислюється і роль цього реґіону – він вже виконав своє завдання як осередок українськости та ґенератор сепаратистських зусиль, натомість перед ним дедалі більше вимальовується завдання “інтеґратора” до Европи.

2.11. Вплив кризи у західноукраїнському реґіоні

Оскільки в економічному сенсі Західна Україна завжди була слабшим реґіоном, ніж Східна чи Центральна, то і результати кризи тут набагато істотніші. Практично відбувся колапс базових для реґіону електронної, військової, хемічної індустрій, майже не існує колгоспне сільське господарство. Це призвело до марґіналізації всього реґіону у політичному та інших сенсах. Області стали дотаційними.

Однак тут набагато швидше пішов процес творення малого бізнесу, що може стати економічним шансом для реґіону. Реґіон не має такої економічної монокультурности, як скажімо Донбас. Це також може стати його шансом. Водночас його рятує близькість до кордонів та можливість переносити свою економічну активність за кордон.