57. Кореляції інвестиційних активів.

Для практичного використання моделі Марковіца необхідно для кожного фінансового активу визначити очікувану дохідність, її стан­дартне відхилення і коваріацію між фінансовими активами.

Очікувана доходність портфеля інвестицій ( E_port) обчислюється за формулою:

де d_. — питома вага капіталу, вкладеного в інвестиції і-ого виду, в за­гальному обсязі інвестицій на формування портфеля, одн.;

E. — очікувана доходність і-го виду інвестицій у складі портфе­ля, %.

Коваріація між парою інвестиційних активів у складі портфеля вимірює вплив їх взаємодії на дисперсію доходності портфеля. Вона

дорівнює добутку парного коефіцієнта кореляції P_ij і стандартних

відхилень доходності кожного інвестиційного активу ( ст., ст.):

^г j

^CoVj =Pjj ^xCT ^XCTj.                                              ⁽¹².⁴⁾

Коефіцієнт кореляції визначає наявність і вимірює силу взаємозв'язку між доходністю двох інвестиційних активів. Він при­ймає значення від -1 до +1. Отже, коефіцієнт кореляції визначає знак коваріації, оскільки стандартні відхилення завжди більші за 0 або до­рівнюють йому.

Додатна коваріація вказує на те, що доходності обох інвестицій­них активів мають однаковий напрям відхилення від очікуваної ве­личини. Тобто, коли за одним з активів спостерігається перевищення доходністю середньої очікуваної величини, то і за другим активом буде перевищення, і навпаки. Відповідно, позитивна коваріація спри­яє зростанню ризику інвестиційного портфеля.

Від'ємна коваріація передбачає, що доходності інвестиційних активів мають різний напрям відхилення від середньої очікуваної величини: перевищення за одним супроводжується зниженням до- ходності нижче очікуваної за іншим. Це дозволяє знижувати ризик портфеля за рахунок компенсації втрат доходності за одним активом збільшенням прибутковості іншого. Цей спосіб зниження портфель­ного ризику називається диверсифікація активів.

Для правильно проведення диверсифікації портфеля необхідно пам'ятати, що:

-     коли інвестори додають у портфель інвестиційні активи з ана­логічними вже наявним в портфелі активам щодо відхилень і тенденціям зміни дохідності, його ризик не зменшується;

-     для мінімізації ризику необхідно залучити інвестиційні активи з іншою амплітудою коливань дохідності, тобто парні коефіці­єнти кореляції та коваріації цих активів мають бути від'ємними.

За цих умов теоретично можливо сформувати майже безризико- вий портфель з ризикованих інвестиційних активів, але на практиці відшукати інвестиційні активи з від'ємною кореляцією дуже важко (майже неможливо).

Нульова коваріація, яка відповідає відсутності ризику інвесту­вання в активи, може з'явитися в двох випадках:

-    якщо коефіцієнт кореляції дорівнює 0, що означає незалеж­ність грошових потоків пари інвестиційних активів;

58. Міжнародні інвестиційні компанії.

Оскільки управління міжнародними портфельними інвестиціями в сучасних

умовах здійснюється інвестиційними компаніями, як це видно з рис. 12.1,

у процесі самостійної роботи студента над темою важливо приділити

належну увагу четвертому питанню теми, оскільки воно важливе для

розуміння теми в цілому з трьох причин.

По-перше, транснаціональні корпорації вдаються до послуг таких компаній

для диверсифікації ризиків і вирівнювання валютних потоків.

По-друге, ці компанії входять до об'єкта курсу, оскільки часто мають

засновників у різних країнах і діють на міжнародних ринках.

По-третє, ці компанії часто використовуються як джерело інвестиційних

коштів для міжнародних корпорацій.

Найпоширенішими формами міжнародних інвестиційних компаній є

інвестиційні фонди, що акумулюють кошти своїх вкладників шляхом випуску

і продажу власних акцій. Переваги таких фондів: ефективність,

інформаційна прозорість, диверсифікація, професійний менеджмент,

ліквідність, зручність для інвесторів, податкові пільги, регулювання.

Серед інших організаційних форм міжнародних інвестиційних компаній

зазначимо пайові інвестиційні трасти, пенсійні фонди, закриті і відкриті

фонди, регіональні фонди, міжнародні фонди, глобальні фонди і т. ін.

Порівняльний аналіз зазначених організаційних форм міжнародних

інвестиційних компаній міститься в підручнику «Международньій

менеджмент»

Завершуючи вивчення цього питання, варто звернути увагу студента на

істотні особливості інвестиційних компаній у різних країнах. Насамперед

доцільно ознайомитись з практикою діяльності таких компаній у

Великобританії, які мають найбільший досвід. Окрім того, вони чітко

організовані в галузеві асоціації і піддані жорсткому державному

регулюванню. У США діє велика кількість міжнародних інвестиційних

компаній, інвестиційні портфелі яких значною мірою формуються не лише за

рахунок національних, а й зарубіжних цінних паперів, насамперед

аперів, насамперед

японських І канадських. Особливість Японії полягає в тому, що останнім

часом у цій країні значно зросла кількість інвестиційних компаній, що

пов'язано із серйозним зростанням обсягів фондового ринку. Окрім того, в

Японії широко представлені зарубіжні інвестиційні компанії, особливо

країн тихоокеанського регіону.