3. Індекси і системи показників

Індекси – це кількісні показники, які в стислій формі інформують про реальний стан справ на підприємстві. Оскільки деякі показники мають системний характер, їх часто групують. Основна мета використання індексів полягає в тому, щоб відфільтрувати малоінформативні дані про стан підприємства та спростити процес управління на географічно віддаленій дочірній філії. Найважливіші методи оцінювання:

• співставлення окремих показників по дочірній фірмі на різну дату (співставлення однорідних показників за різні періоди часу);

• порівняння ідентичних показників дочірньої та материнської компаній, інших дочірніх підрозділів та на ідентичних підприємствах (порівняльний аналіз діяльності однотипних підприємств);

• співставлення реалізованих та запланованих проектів дочірнім підприємством (порівняння планових та фактичних показників).

Найбільше практичне значення для оцінки рентабельності мають показники обороту, чистий річний прибуток, рентабельність оборотного та сукупного капіталу, а також окупність інвестицій.

У групі фінансових показників на першому плані - рух грошової готівки та ліквідність. Останнім часом при оцінці успішності підприємства до уваги береться також ціна підприємства (біржова вартість акцій). В загальному домінують монетарні показники, в той час як стратегічні індекси (частка ринку, технологічна позиція на ринку чи задоволення потреб споживачів) відіграють мінімальну роль.

Застосування індексів, які характеризують успішну діяльність – зростання обороту, рентабельність обороту на підприємствах, котрі займаються міжнародною економічною діяльністю – пов’язане із суттєвими проблемами (відмінності систем оподаткування, різна система оцінки основних показників по країнах, викривлення при конвертуванні показників в інші валюти, тощо)

Окреслені проблеми дають зрозуміти, що застосування числових характеристик в процесі контролю закордонних дочірніх підприємств вимагає модифікацій та поправок.

4. Процедура перерахунку валют.

Якщо валюти ціни та платежу не збігаються, то у контракти включається курс перерахунку валют, за яким валюта ціни перераховується у валюту платежу. При цьому необхідно враховувати, що існують різні значення валютних курсів залежно від часу та від валютного ринку (вони є у всіх розвинених країнах). Крім того, розрізняють курс продавця та курс покупця (він нижчий від першого), курси різних платіжних засобів (із них - найвищий курс телеграфного переказу, а нижчі - поштового переказу, векселя, чека).

Отже, у контракті для визначення курсу перерахунку валюти ціни у валюту платежу слід зазначити:

1. Час перерахунку курсу. Перерахунок ніколи не здійснюється за курсом дня укладення контракту, тому що це може призвести до валютних втрат внаслідок знецінення валюти платежу на момент виконання контракту. Розрахунки завжди здійснюються за поточним курсом валюти - найчастіше як такий береться поточний ринковий курс за день до платежу або 2-3 дні, що передують дню платежу.

2. Ринок, котирування якого беруться за базу перерахунку (звичайно це ринок країни платника).

3. Курс продавця чи курс покупця (звичайно береться середній між ними курс).

4. Курс якого виду платіжних засобів використовується.

Особливо уважно до питань визначення курсу валют слід ставитись при великих угодах, тому що тут взагалі-то незначні відмінності у курсах валют суттєво впливають на суму платежу.