3. Прокурорський нагляд за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ та сбу.

Станом на 01.01.2011 діяло 478 ІТТ органів внутрішніх справ, в яких протягом 2010 року перебувало понад 268 тис. осіб. В державі функціонує один ІТТ СБУ, який знаходиться в м. Києві. Відповідно до п.9 галузевого наказу Генерального прокурора України № 7гн-2011 перевірки додержання законів в ІТТ повинні проводитись щодекадно. П.9.1 цього наказу встановлено, що комплексні перевірки проводяться один раз на підпіччя з залученням працівників відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, спеціалістів, у тому числі щодо участі у них представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій. П.5 наказу нагляд в ізоляторі тимчасового тримання Служби безпеки України покладає на управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України.

Пріоритетними напрямами нагляду у відповідності до п. 2 галузевого наказу №7 гн-2011 вважається додержання:

• конституційних прав громадян, іноземців та осіб без громадянства під час їх перебування у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув'язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи;

• порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб та відбування покарань засудженими;

• законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;

• законів у сфері запобігання та протидії корупції у піднаглядних органах та установах;

• законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення скарг ув'язнених і засуджених.

Завдання прокурорів при здійснення нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ та СБУ, полягають у забезпеченні додержання:

- законних підстав тримання осіб в ізоляторах тимчасового тримання та встановлених законом строків їх тримання під вартою;

- вимог закону щодо забезпечення режиму та роздільного тримання різних категорій ув’язнених;

- прав осіб, взятих під варту, та виконання ними своїх обов’язків;

- вимог законодавства щодо матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування та харчування осіб, взятих під варту;

- законів при застосуванні заходів заохочення та дисциплінарного впливу, залучення до праці.

До початку планової або комплексної перевірки в ІТТ прокурор повинен підготуватися, а саме:

- ознайомитися з матеріалами попередніх перевірок та внесеними документами прокурорського реагування, з повнотою вжитих на усунення виявлених порушень закону заходами тощо;

- вивчити наглядові провадження за скаргами, що надійшли до прокуратури від ув’язнених та їх родичів, а також іншої інформації з питань діяльності ІТТ.

На підставі аналізу зазначеної та іншої інформації прокурор складає план перевірки, визначає, спеціалістів яких галузей слід до неї залучити. Погоджує план з керівником прокуратури.

Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно знати вимоги законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ІТТ.

Відповідно до частини 1 статті 155 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід, застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 3-х років.

При цьому важливо точне визначення строку тримання особи під вартою при застосуванні судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Проте суди в своїх рішеннях частіше лише посилаються на норму закону, яка визначає граничні терміни тримання під вартою, а не встановлюють більш короткі терміни.

Частиною 8 ст. 165-2 КПК України передбачено, що у випадку, якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, суддя вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виноситься постанова. Дана норма закону щодо продовження строку затримання особи до 10 діб без вирішення судом питання про взяття особи під варту застосовується нині у судовій практиці досить часто, приблизно у 40-50% випадків.

Положення ч.8 ст. 165-2 КПК України прямо суперечить ст.29 Конституції України, ч. 4 ст. 5 Конвенції, а також ч. 10 ст. 106 КПК України.

Відповідно до вимог Конституції України та Конвенції за будь-яких обставин питання про можливість продовження строку затримання особи має розглядатись лише після того, як в межах сімдесяти двох годин з моменту затримання буде прийнято вмотивоване рішення суду про тримання особи під вартою. На ці обставини прокурору під час перевірки необхідно звертати увагу.

Частиною 2 статті 155 КПК України передбачено, що осіб, яким обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, крім слідчого ізолятора, в окремих випадках можна тримати в місцях тримання затриманих. В ізоляторах тимчасового тримання особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше 3 діб, але якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати там до 10 діб (ч. 4 ст. 155 КПК). Проте у 2009 році з порушенням десятиденного строку в ІТТ трималось понад 2 тис. осіб, переважно внаслідок відмови слідчих ізоляторів в їх прийомі.

Для усунення систематичних порушень вимог ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення», пов’язаних з необґрунтованою відмовою СІЗО у прийнятті із ІТТ взятих під варту осіб, хворих на алкогольний психоз, тяжкі соматичні або інфекційні захворювання, Генеральною прокуратурою України внесено протест на підпункт 2.3.6 Правил тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, який задоволено. За наказом в.о. Голови Держдепартаменту від 12.08.2008 № 216 зазначений підпункт Правил скасовано.

Підставами для тримання особи в ІТТ є вмотивована постанова суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, постанова суду про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, або вирок, винесені відповідно до кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Основними відомчими нормативними документами, якими детально регламентовано порядок і умови поміщення та тримання осіб в ІТТ, є Інструкція про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дск. та Інструкція про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України”, затверджена наказом СБУ від 26.07.2008 № 589 (діє 1 ІТТ у м. Києві).

При перевірці необхідно з’ясувати які категорії осіб тримаються в ІТТ, законність підстав їх поміщення, додержання строків, встановлених законом для їх перебування та умов тримання. Слід мати на увазі, що ІТТ призначено для тримання:

- затриманих за підозрою у вчиненні злочину осіб;

- узятих під варту осіб на термін до 3 діб (якщо доставлення ув’язнених до слідчого ізолятора у цей строк не можливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення вони можуть перебувати в ІТТ не більше 10 діб);

- підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО та установ виконання покарань у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих дій;

- адміністративно заарештованих, за відсутності спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту.