31. Правові засади дозвільної системи у сфері господарської діяльності

Визначальним кроком стало прийняття Верховною Радою України 6 вересня 2005 року Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” - основоположного законодавчого акту, що визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Основною метою цього Закону є упорядкування процедур видачі документів дозвільного характеру та запровадження основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Дозвільна система у сфері господарської діяльності – це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку із видачею документів дозвільного характеру.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб’єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згаданим Законом визначено поняття ”документ дозвільного характеру”, під яким розуміється дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб’єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, а об’єктом, на який видається такий документ, є земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.

Зазначеним законодавчим актом встановлено ряд вимог до дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Так, статтею 4 визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється:

- необхідність одержання документа дозвільного характеру;

- дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

- платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру;

- строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру;

- вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру;

- можливість набуття суб’єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Порядок видачі документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом. Такий порядок має передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які необхідно подати суб’єкту господарювання для одержання документа дозвільного характеру, та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії. Видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності, що передбачає наявність адміністратора, у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною четвертою статті 4 вказаного Закону передбачено, що суб’єкт господарювання має право вибору способу отримання документів дозвільного характеру: безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні, або за зверненням до адміністратора.

Порядок взаємодії представників місцевих дозвільних органів, які здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні, затверджується відповідною місцевою радою (її виконавчим комітетом) або районною державною адміністрацією.

Крім того, на ряду з іншими європейськими принципами передбачається запровадити і принцип ”мовчазної згоди”, який полягає у набутті суб’єктом господарювання права на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності за відсутності рішення про видачу документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, які мали бути прийнятті дозвільним органом на підставі поданих суб’єктом господарювання документів у встановлені законодавством строки.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом вперше на законодавчому рівні затверджено норми щодо встановлення виключно законами необхідності отримання документів дозвільного характеру та вимоги до їх порядку отримання, а також запроваджено виправдані в економічно розвинених країнах європейські принципи видачі документів дозвільного характеру - організаційної єдності, декларування тощо.

Законом України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (статті 4, 5) започатковано механізм отримання дозвільних документів через адміністратора, який організовує видачу суб’єкту господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих дозвільних органів щодо видачі документів дозвільного характеру, встановлено вимоги до його посади та основні завдання.

Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 5 грудня 2005 року № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 10 січня 2006 року за № 1/11875,  затверджено Типове положення про адміністратора та порядок його взаємодії з місцевими дозвільними органами, суб’єктами господарювання та територіальним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Зазначене Положення регламентує діяльність адміністраторів, що здійснюють видачу документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності та взаємодіють з місцевими дозвільними органами і територіальним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності щодо видачі суб’єктам господарювання документів дозвільного характеру.

На підставі статті 6 згаданого Закону адміністратор веде реєстр документів дозвільного характеру. Інформація, що міститься в реєстрі, є відкритою. За користування даними реєстру справляється плата, розмір якої встановлюється районною державною адміністрацією або міською радою за погодженням із відповідним територіальним органом уповноваженого органу, що зараховується до відповідного бюджету.

Порядок формування, ведення та користування реєстром визначається уповноваженим органом, яким згідно із статтею 1 цього Закону є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Так, наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2006 року № 39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16 травня 2006 року за № 558/12432, затверджено Тимчасовий порядок формування, ведення та користування реєстром документів дозвільного характеру, що регламентує формування, ведення і користування реєстром документів дозвільного характеру. 

Статтею 7 Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” врегульовано порядок видачі місцевими дозвільними органами документів дозвільного характеру. Згідно із положеннями цієї статті суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа подає адміністратору заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами. Адміністратор реєструє заяву та документи в журналі, який ведеться за зразком, встановленим уповноваженим органом. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що забороняється вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством.

З огляду на це, слід зазначити, що з набранням чинності цим положенням у органів, уповноважених відповідно до Закону видавати документи дозвільного характеру, немає правових підстав вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом.

У вказаному законодавчому акті також закріплено норму, відповідно до якої посадові особи дозвільних органів та адміністратори за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Окрім цього, Прикінцевими положеннями (стаття 11 Закону) внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачено адмістративну відповідальність посадових осіб дозвільних органів за порушення порядку видачі дозвільних документів.

Варто також відмітити, що з набиранням чинності у січні 2006 року Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” на території України було створено 675 центрів з видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності - так званих ”дозвільних центрів”. Впровадження таких дозвільних центрів та інституту адміністраторів у дозвільній системі в сфері господарської діяльності мають за мету створити організаційно-правові засади щодо упорядкування та спрощення складних дозвільних процедур при отриманні суб’єктами господарювання документів дозвільного характеру.

Дозвільні центри переконливо довели свою ефективність. Завдяки їх роботі скорочено строки отримання документів дозвільного характеру, зменшено витрати суб’єктів господарювання. Проте, попри ефективність діяльності центрів існують і проблеми, що заважають їх належному функціонуванню. Основними з - поміж них є: неналежне матеріально-технічне забезпечення зазначених центрів, недостатнє представництво місцевих дозвільних органів, що беруть участь у роботі дозвільних центрів та недостатня робота місцевих органів влади з популяризації діяльності дозвільних центрів через засоби масової інформації, з огляду на що, спільно з міжнародними експертами проводяться семінари – тренінги для адміністраторів, під час яких обговорюються питання взаємодії адміністраторів і посадових осіб місцевих дозвільних органів та документообіг між ними.

Отже, позитивні зрушення у реформуванні дозвільної системи у сфері господарської діяльності також були досягнуті шляхом запровадження європейського принципу видачі дозвільних документів – принципу організаційної єдності, що передбачає створення в регіонах дозвільних центрів та запровадження посади адміністратора, основним завданням якого є організація видачі документів дозвільного характеру.

Таким чином слід зазначити, що реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності шляхом прийняття Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та низки інших нормативно-правових актів, якими передбачається упорядкувати процедуру видачі документів дозвільного характеру, а також встановлення єдиних принципів, на яких базується дозвільна система у сфері господарської діяльності, призведе до ліквідації у законодавчому полі країни правових колізій та прогалин, скорочення часових та грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур, а також поліпшення умов започаткування та ведення бізнесу в Україні.